Проаналізуйте виділені частини мови в тексті. Усі мовчіть — ЩОСЬ мати каже, ЦВІТУТЬ ПРИТИШЕНО слова. Вони із веселкових вражень, з ЛЮБОВі, що в душі жива.
Медуниця - особливо медунка лікарська - з давніх часів використовувалася в якості лікарської рослини. Всі види медунки - хороші медоноси. Наукова назва походить від латинського слова - легке і пов'язане із застосуванням рослин цього роду для лікування легеневих захворювань. Російська назва роду, що використовується в науковій і науково-популярній літературі - медунка - збігається з традиційним російським назвою роду і пов'язане з медоносними властивостями представників роду: у квітках рослини міститься багато нектару, до того ж це один з найбільш ранніх медоносів
До власних іменників передусім належать: а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Левчук, Пав-личко, Клименко, Василь, Оксана, Володимирівна, Петрович, Леся Українка); б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова Верховної Ради, Генеральний прокурор України); в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів (Театр ляльок, Український дім, видавництво "Вища школа", газета "Вечірній Київ", теплохід "Тарас Шевченко"; г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (Полтавська битва. День незалежності, Державна премія імені Т.Г. Шевченка); г) географічні й астрономічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій); д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Христос, Бог); е) клички тварин (Рябко, Пушок). Власні і загальні назви розрізняються граматично й орфографічно. На противагу загальним іменникам власні назви не вживаються у формі множини (Грінченко, Крим, Київ). Форми множини у власних назвах використовують тоді, коли треба позначити осіб одного роду чи однієї сім'ї (родина Коцюбинських, брати Тобілевичі) або для позначення групи осіб чи предметів, що мають однакові індивідуальні назви: У товаристві було два Миколи; В Україні багато Вербівок. Позначаючи одиничний топонімічний об'єкт, власні назви теж можуть вживатися у множині (Суми, Карпати, Чернівці). Власні іменники можуть переходити у загальні, а загальні у власні. Переходячи у загальні іменники, власні назви втрачають суто індивідуальне значення і вживаються як узагальнена назва типу людей або якогось класу однорідних предметів: меценат, ловелас, дизель, форд, ампер. У свою чергу на основі загальних назв виникають власні: "Перлина" (магазин), Орел (місто). Власні назви за правилами українського правопису пишуться з великої літери, загальні - з малої.
