Я українка,і я пишаюся цим.
Пишаюся доволі часто сумною, але героїчною історією.Людьми,культурою,літературою. Особливо пишаюся дуже красивою і мелодичною рідною мовою.
Багато людей почувши вперше українську закохуються у неї,бо вона звучить ніби то колиска яку наспівує рідна мати.
Нажаль зараз українською говорить не дуже багато людей.Вже не так часто можна її почути. Велика кількість населення України навіть не знает рідної мови.
Також мало уваги зараз приділяють українським краєвидам. Вони захоплюють настільки що побачивши одного разу будеш пам'ятати вічно.
На мою думку люди повинні більше приділяти увагу настільки красивій країні
Його шерсть біленького кольору, значить настала зимонька. Ця тваринонька є невеликого розміру. Шерсть коротенька та густенька і зігріває зайченятка від холоду. На невеличкій мордочці добре видно два вушка, що прислухаються до кожного звуку у лісочку. Двоє маленьких оченяток зауважують все, що відбувається навкруги. Позаду є хвостик. Він маленький, пухнастенький та кругленької форми. Задні лапки довші за передні. Це дозволяє йому швиденько втікати й стрибати, рятуючись від ворогів.
Звірятко дуже гарненьке та прудке.