Сім чудес України – це сім найвидатніших пам’яток, маючих історичне та культурне значення. У дві тисячі двохсот сьомому році, головні чудеса країни були визначені під час проведення однойменного всеукраїнського конкурсу. У голосуванні, що проводилося у онлайн – режимі, прийняло участь сімдесят сім тисяч громадян. Також під час проведення конкурсу враховувалася думка експерті зі сфери культури, історії та туризму.
Дивовижні, істерико-культурні пам’ятки, які потрапили до переліку Сіми чудес України являють собою об’єкти державної
цінності, які викликають живий інтерес не тільки у в українців, а й у туристів, що приїздять подивитися на них з інших далеких країн.
І це досить природно, тому що багато в Україні чудових місці, краса яких здається вічно, величною та якоюсь нерукотворною. Одним з таких чудес стала Києво-Печерська лавра. Дзвіниця маюча триста крутих сходів, старовинні дзвони та широченний оглядовий майданчик, з якого відкривається чарівний вид на найкращу половину міста Києва – все це робить будівлю часів дванадцятого сторіччя однією з найважливіших пам’яток крайні.
Так само, й Софійський собор, який не має нічого схожого
з іншими храмами, а являє собою оригінальну, та самобутню архітектурну конструкцію з зеленими куполами, та сяючими хрестами, палаючих золотом у блакитних небесах. На протязі багатьох тисячоліть Софійський собор був и залишається одним із головних символів не тільки міста Київа, а й України взагалі.
Не міг получити назву одного з чудес України Камінець – Подільский – заповідне місто Украйни. Яке вважається одним із найстародавніших та має дивовижну, багатовікову історію. Чудові архітектурні пам’ятки,зібрані у цьому містечку, старовинні укріпні спорудити, величні храми, та фортеця с фортечним містом справляють на туристів дійсно незабутню враження!
Ще одне диво, про яке не можливо не згадати, це парк «Софиївка», розташований у місті Умані, що на Черкащині. Він представляє собою пам’ятником світового паркового мистецтва ландшафтного типу кінця вісімнадцятого – початку дев’ятнадцятого сторіч.
Також, до Сіми чудес України відносять національний заповідник – острів Хортиця та Херсонес Таврійський, історія якого бере початок з часів Стародавньої Греції, Древньої Візантії та Риму.
Сім чудес України – це свідчення багатої історії та високого рівня культури та мистецтва нашої країни, якими має пишатися кожен громадянин нашої держави
https://ukrtvory.ru/sim-chudes-ukra%D1%97ni.html
Объяснение:
Головні та другорядні члени речення
Головні члени речення — це підмет і присудок.
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку (На землю глянули тихі зорі), рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником (Лиш боротись — значить жить!. «Три» у щоденнику виглядає не дуже симпатично).
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (Ліс дрімав у ранковій тиші), рідше — прикметником чи іменником (Вірний приятель — то найдорожчий скарб).
Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (Стали їсти кашу. З’їли все, що було в буфеті).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки? (лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником (Кубло змії, русалчине волосся Писав на склі мороз-поет).
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (Уранці (коли?) йшли(як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а не супроти).
