1.Я выглянул на улицу: ночь была тиха и безмолвна. 2. Я не хотел туда идти: он опять будет меня ругать. 3. Редел на небе мрак глубокий, ложился день на темный дол, взошла заря. (Пушкин) 4. Косили версту- выкосили грош. (М. Горький) 5. Возбуждение старика и теперь сказывалось утомление: язык его заплетался, голова тряслась, глаза слезились. (Короленко) 6.Березы, тополя, черемуха распускали свои клейкие пахучие листья; липы надували лопавшиеся почки. (Л. Толстой) 7.Погода была ужасная: ветер выл, мокрый снег падал хлопьями. (Пушкин) 8. Ввысь взлетел Сокол- жмется Уж к земле. (М. Горький) 9.Они расстанутся, они уже расставались - эта мысль ошеломила обоих. (Д, Гранин) 10.С беспокойством я выпрыгнул из кибитки и вижу: матушка встречает меня на крыльце с видом глубокого огорчения. ( Пушкин)
На розпутті кобзар сидить
Та на кобзі грає,
Кругом хлопці та дівчата,
Як мак процвітає.
Встає хмара з-за Лиману,
А другая з поля,
Зажурилась Україна —
Така її доля!
Виростають нехрещені
Козацькії діти,
Кохаються невінчані,
Без попа ховають,
Запродана жидам віра,
В церкву не пускають!
Умовк кобзар, сумуючи:
Щось руки не грають.
Налетіли чорні круки
Вельможних будити,
Зібралося козачество
Богу
Вона все ходить, з уст ні пари.
Широкий Дніпр не гомонить:
Розбивши вітер чорні хмари
Ліг біля моря одпочить.
Ходи до нас вечеряти:
У нас козак в очереті,
В очереті, в осоці,
Срібний перстень на руці;
Молоденький, чорнобровий,
Знайшли вчора у діброві.
Кругом дуба русалоньки
Мовчки дожидали;
Взяли її, сердешную,
Та й залоскотали.