Объяснение:
Від поданих імен та імен по батькові утворіть форму кличного відмінка.
Андрій Валерійович, Галина Федорівна, Валерій Михайлович, Геннадій Микитович, Михайло Петрович, Володимир Олександрович, Олександр Григорович, Богдан Олегович, Віктор Антонович, Юрій Анатолійович, Ірина Василівна, Раїса Зіновіївна, Олена Борисівна, Ірина Павлівна, Тетяна Григорівна, Людмила Іванівна, Зінаїда Костянтинівна, Ніна Арсентіївна, Мар’ян Назарович, Давид Миронович, Микола Іванович, Зінаїда Петрівна, Оксана Тарасівна, Дмитро Михайлович, Петро Якович, Георгій Ісакович, Галина Петрівна, Наталя Володимирівна, Борис Борисович.
Друже, товаришу, пане, письменнику, поете, міністре, учителю, директоре, отче, охоронцю, стороже, сину, синку, хлопчику, хлопче, парубче, чоловіче, дядьку, спортсмене, командире, лікарю, сусідко, водію, дідусю, онуче, онуко, вихователю.
У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення -о, -е (-є), -ю. Тверда група має закінчення -о: дружино, сестро; м'яка група має закінчення -е: земле, Катре (а після голосного та апострофа — закінчення -є: мріє, Маріє); мішана група має закінчення -е: душе.
Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за до закінчень -у, -ю, -е. Тверда група має закінчення -е для більшості безсуфіксних іменників: друже, козаче; -у: якщо іменник містить суфікс на -к-, -ик, -ок,-ко (синку) і якщо це власні імена іноземного походження з основою на г, ґ, к, х (Фрідріху). М'яка група має закінчення: -ю для більшості іменників: Віталію, кобзарю; -е для деяких іменників, що закінчуються на -ець: кравче, хлопче, а для іменників середнього роду на -е кличний відмінок має форму називного. Мішана група має закінчення: -е (для власних назв з основою на шиплячий та загальних з основою на -ж, -р): стороже, тесляре та -у (для деяких іменників мішаної групи з основою на шиплячий, крім -ж, -р): викладачу, читачу.
Іменники третьої відміни утворюють кличний відмінок за до закінчення -е: любове, смерте та -и: мати.
Кличний відмінок однини четвертої відміни має форму називного та знахідного відмінків.
Збирач слів на ім'я Володимир Іванович Даль - колоритна постать в історії російської культури. З Україною він пов'язаний не лише місцем народження, а й тісним знайомством з видатними українцями. Батько Володимира, датчанин за походженням, окрім мовознавця був богословом і медиком. прийнявши російське підданство, він зробився справжнім російським патріотом.
Якось мати запитала, чи не хоче він стати перекладачем. Він відповів, що не хоче увесь час шукати слова, хоча знав 12 мові розумів тюркські.
В. Даль почав свою кар'єру на флоті, але згодом, здобувши медичну освіту, служив військовим лікарем. Влітку 1944 року Володимир Даль разом із Євгеном Гребінкою - українським поетом подорожували Україною.
У листі до дружини він писав, що із задоволенням знову заговорив цією чудесною мовою, живою та колоритною.
Борючись проти засилля запозичених та книжних слів, Даль обстоював реформу літературної мови, засновану на народній основі. Окрім слів, приказок, пісень і казок, Даль збирав народні картини. Його колекція була найкращою в тодішній Росії. За життя Даль був знаний як письменник.