Я радію, коли сніг починає йти ще у листопаді. Щороку, мій тато мене будить, коли на вулиці випадає перший сніг. Вмить, я радісно через силу виштовхую себе з ліжка, бо взимку важко підійматися, тепло і йду з захопленням гати за опадами на вулиці, А з вікна, я гаю як стоїть засніжений, мов зачарований й окутаний білою фатою парк. Я вдивляюся в білосніжні стежечки, ще до сих пір ніким не тронуті, й про себе благаю всіх лісових мешканців, охороняти парк, щоб він назавжди залишився таким білим та зимовим...
Кожна людина по-своєму унікальна та прекрасна. І потрібно любити себе такими, якими створила нас природа. Проте у кожного є негативні риси характеру. Деякі люди помічають такі риси в собі й тому хочуть зміниться на краще. Я хотів би стати більш цілеспрямованим та працьовитим. Інколи, коли я приходжу додому, мені дуже хочеться подивитися телевізор. Тому я недостатньо часу проводжу за навчанням через бажання насолоджуватись та лінь. Я це усвідомлюю і намагаюсь змінити. Інколи в характері мені не вистачає впевненості, заважає сором’язливість. Я обов’язково намагатимусь працювати над собою. І прийде день, коли я позбавлюсь сором’язливості та ліні. Тоді я буду наполегливою й товариською людиною.
