Нещасні не мають друзів.
Дж. Драйден
Ми живемо у ХХІ столітті. Сьогодні наше покоління не уявляє себе без комп`ютерів та Інтернету. З їх появою багато що змінилося у нашому житті, і не все на краще.
Раніше кожного вечора діти та підлітки збиралися вулицею – гуляли. Вони розповідали один одному анекдоти та різні цікаві історії, придумували якісь забави, сперечалися, вирішували різні питання та проблеми. Вони дружили, сварилися, мирилися… Сьогодні, на жаль, дружба у підлітків виявляється дещо інакше. По-перше, діти ХХІ століття все менше спілкуються між собою. Я маю на увазі живе спілкування. На сьогоднішній день Однокласники та Контакти замінили живих людей. У деяких моїх товаришів у «друзях» майже по сто чоловік з різних куточків України та Росії. Хіба ж це можливо? Ні, звичайно, прекрасно, що є можливість спілкуватися з такою кількістю різних цікавих людей, але ж дружити… Друг має бути один. Ще один вагомий «мінус» дружби в Інтернеті – ти не знаєш людину насправді. Інтернет – це чудова можливість створити себе ідеального, такого, яким ти хотів би бути. І цим досить часто користуються. Зовсім не всі викладають на сайти свої справжні фото і реальні думки. А якщо ти відкриваєш такій фальшивій людині всі свої сподівання, мрії та почуття, то рано чи пізно вона може тебе дуже розчарувати. В Інтернеті досить небезпечно бути щирим та відвертим! Але річ не тільки в цьому. Такі стосунки впливають і наше вміння спілкуватися. В Інтернеті всі проблеми дуже легко вирішуються: відправив смайлик – і проблему залагоджено. Якщо ж конфлікт не вичерпано – завжди можна просто нажати кнопку та вийти з мережі. Ми розучуємося спілкуватися вживу та дивитися в очі один одному! І це дійсно вражає. Наше суспільство деградує. Адже спілкування – це невід`ємна складова еволюції.
На мою думку, друг має бути один. Той, якому можна сказати найпотаємнішу таємницю і бути впевненим, що ніхто про неї не дізнається. Друг це той, хто поряд і в радості, і в горі. В радості справжній друг не стане заздрити і намагатися зіпсувати вам настрій. А у горі – до підтримає. Я знаю зовсім небагато людей, яких можу назвати моїми справжніми друзями. Натомість вони перевірені та надійні. Недарма народна мудрість говорить: «Тримайся дому нового, а друга старого». Неможливо стати друзями з першого погляду – для цього потрібен час, щоб більше дізнатися про звички та характери один одного. Друг повинен тебе розуміти, тому люди з різних соціальних верств та, взагалі, антиподи дружать не так часто.
Тож друг – це скарб. Його треба берегти і цінувати, бо справжня дружба на сьогоднішній день доволі рідкісна річ!
І в поетичних творах, і в наукових працях М. Рильський закликав бути уважними до рідної української мови. Блискучий знавець її скарбів, поет звертався до сучасників і наступних поколінь:
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(«Мова»)
Поет радить вчитись у народу, в якого «кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина», частіше заглядати до словників. Він наголошує на потребі домагатися високої мовної культури: «Не тільки в художній літературі, а й у кожному слові людському увага до мови – доконечна річ для того, щоб думка знайшла свою справжню» кришталеву форму».
Вірш «Рідна мова» вперше прозвучав на IV з'їзді письменників України (1959) з уст самого автора.
У поезії — патріотичне уславлення рідної мови, в якій відобразилась вся історія народу, все його життя. Порівняння та метафори розкривають величезне значення мови для кожного народу як основи його духовного життя. В тяжких умовах гноблення за часів самодержавства трудящий народ не зрікся своєї мови. Поет вдається до художнього засобу персоніфікації: українська мова «свій дух велично-гідний, як житнє зерно, берегла». Порівнянням із житнім зерном (символом життя) підкреслюється важливість мови для життя народу.
Нам, українцям, треба любити рідну мову, леліяти її, плекати, «як парость виноградної лози», вчити своїх дітей, онуків і правнуків,— усе робити для розквіту українського слова, пісні, красного письменства...
У розквіті творчих сил поет пішов із життя 24 липня 1964 року