У кожного є ті речі які ми любимо.Це може бути будь-що квітка,ліжко,світильник чи навіть сама кімната.Яка саме є у моєму випадку.Кожного дня ми засинаємо і прокидаємося у цих рідних стінах.Нелегко було оздобити їх та придумати дизайн кімнати.
Моя кімната не дуже велика,але але тут затишно мені подобається.Величні,могутні стіни все тримаються.Панорамні вікна відкривають весь кругозір на мій двір та усе місто.Диван на якому я відпочиваю.Стіл й моє робоче місце.Всього потроху.Біля вікна полиця з книгами,які я часто читаю.
Я вважаю у кожної людини є те,чим вона пишається й сильно дорожить й любить.У свой кімнаті я проводжу більшу частину свого життя тому хай вона залишає по собі лише гарні й затишні спогади.
Мачуха Докії.
Пріська(З нею Степан зрадив Докію)
Одарка( Одного разу мачухапослала її до тітки Одарки глечика попрохати. У Одарки вечорниці.)
Санька(І Санька згорить? Санька - маленька дівчинка, дочка досвітчаної матері. Докія за останній час дуже влюбила гарне дівчатко, і дівчинка любила її. Але ж і вона згорить... Така гарна, ласкава. І Докії в'явилося все: як хата горітиме, як Санька простягатиме руки з полум'я й кричатиме: "Рятуйте! Докієчко! витягни мене!")
Христя(Правда, всі вони - і хлопці й дівчата, і ця Христя з ними - якось особливо дошкуляли їй того вечора своєю зневагою, але ж Христя оханулась, їй шкода стало бідної Докії, і вона, мало не плачучи, промовила:
- Докійко! Я... мені тебе... я...
Може, вона хотіла далі сказати, що від цього часу буде вірною подругою Докії,- але ж цього нічого не сказала, бо Докія скрикнула: "Геть!", одіпхнула її і втекла з вулиці.)