Насамперед, мені здалась слушною думка, яку неодноразово різні люди озвучували в Інтернет-просторах, про те, що саме зараз врешті людство готове осмислити проблему і масштаби Чорнобильської аварії. Останнім часом, дуже актуальним і навіть модним є дбати про екологію, аналізувати, що саме ми можемо зробити, щоб не забруднювати довкілля, робити планету і самих себе здоровішими. У контексті посилення зацікавлення еко-проблемами, питання Чорнобиля прогриміло з новою силою, емоційно переосмислюють наслідки аварії та глибше почали вникати в її масштаби.
Другою складовою успіху стрічки у всьому світі стало те, що останніми роками великою популярністю користуються серед глядачів фільми та серіали про різні апокаліпсиси, катастрофи, що призводять до цілковитої зміни світу або його кінця. Тільки зазвичай такі фільми вигадані, фантастичні, а «Чорнобиль», що вписується в апокаліптичну тематику фільмів-катастроф, зачіпає до глибини душі тим, що це правдива історія.
Описані фактори можна назвати першопричинами успіху серіалу, а тепер докладніше про саму стрічку.
Від перших хвилин першої серії я вдумувалась: як сприйматимуть «Чорнобиль» люди з усього світу, що від аварії на АЕС мають набагато більшу фізичну та емоційну дистанцію, ніж жителі України чи Білорусі? Я намагалась збагнути, що зачіпає у серіалі, якщо історія цієї трагедії – це не частина історії твоєї країни. Не впевнена, що мені вдалось остаточно абстрагуватись і сприймати фільм об’єктивно, адже емоції таки брали верх. А проте, декілька висновків щодо всезагального захоплення «Чорнобилем» вдалось зробити.
Серіал створений якісно та професійно. В «Чорнобилі» досконало відтворена радянська епоха, до найменших деталей представлена атмосфера та аура показаного часу: архітектура, умеблювання, зовнішній вигляд героїв – увесь фон просто вражає своєю правдивістю і органічністю. У його створенні також брали участь консультанти з України. Варто згадати, що приблизно 70 відсотків зйомок серіалу відбувались в Литві, зокрема на зупиненій Ігналінській атомній електростанції, а 30 відсотків – в Україні, наприклад, у Києві.
У «Чорнобилі» маємо також чудово підібраний акторський склад, мені здається акторам вдалось дуже добре втілитись у своїх персонажів. І знову ж таки, велике браво стилістам, візажистам і іншим членам команди серіалу, що працювали над виглядом героїв. Іноді виникало враження, що на екрані – документальна стрічка із справжніми учасниками «чорнобильських перипетій». Те саме можна сказати про музичне оформлення стрічки. Воно підкреслює тривожну атмосферу серіалу. До речі, у заключній п’ятій серії лунає пісня «Вічная пам’ять», виконана львівських хором «Гомін».
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення.
На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.
Объяснение:
