1. На його
пальцях, навіть на долонях, шкіра так та порепалась, ніби потріскалась
на жару ("навіть на долонях"). 2. Усе, крім риби, він на світі занедбав, відколи коропа
на фунтів шість він упіймав ("крім риби").
3. Вони курчата інкубаторські без
квочки, тому-то охороняти їх, крім Ігоря, нікому ("крім Ігоря"). 4. Але нікого, опріч неї, не було (опріч неї).
5.Пахне грибами й медом, вогкістю пахне, тією, що опріч назви осінь, немає імені їй ("опріч назви осінь").
6. Співають усі, за винятком Ліни Кацуби, дочки майора-відставника, яка в їхній
школі не так давно і чи не знає всіх їхніх пісень, чи може в неї незлагода якась...
("за винятком Ліни Кацуби")
7. Поезія Лесі Українки, на відміну від переважної більшості
тогочасних віршів, позначена бадьорістю й оптимізмом ("на відміну від переважної більшості
тогочасних віршів").
8. Добре жити
птицям! Далеко краще, ніж людям ("ніж людям").
9. У всьому, крім добрих справ,
знай міру і час ("крім добрих справ").
10. Образи «Лісової пісні» взяті Лесею
Українкою з фольклору, наприклад, з народних пісень легенд не механічно ("наприклад").
Объяснение:
у дужках відокремлені додатки, розділові знаки розставлені
Рідна мова... Така неповторна, мелодійна й співуча. Ізмалку у словах рідної мови людина відкриває для себе великий і чарівний світ життя. Мова - безцінний скарб народу. Слова можуть об'єднувати і роз'єднувати, але об'єднуючя їхня сила у стократ дужча. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння. Без рідної мови людина - дикун. Без неї немає нас як народу, немає минулого, немає й майбутнього. Знання рідної мови - священний обов'язок кожного українця. Слово надто багато важить в житті, як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. Ще вдитинстві рідна мова допомагає нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарівний світ життя. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. Мова служить нам завжди. Українська мова- це барвиста, запашна квітка, яка вічно квітне, долаючи час. Калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. Мова народу - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається. Тож бережімо рідну мову, шануймо й розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу!
2)кореніти.