Минуло тепле літо. Надійшла золота осінь. Перші дні осені були теплими і приємними. Та невдовзі погода зіпсувалася. Пішли нескінченні холодні дощі, подув поривчастий холодний вітер.
Кожен скаже, що добре і з повагою. Це на словах. А чи так завжди буває на ділі?
У всьому світі, особливо в розвинених країнах, населення старіє, збільшується відсоток людей пенсійного віку. І не завжди держава в здатна нормально забезпечити життя людей похилого віку. Це ми бачимо й у себе, в Україні. Добре, звичайно, коли бабуся і дідусь живуть у родині дорослих дітей, коли є онуки. Або якщо старі живуть окремо, але де-небудь поблизу. І матеріальних проблем у них менше, і - найголовніше - вони відчувають себе, як і раніше потрібними, допомагають і ділом, і добрим словом.
Ось це найголовніше. Часто не матеріальні проблеми переносяться людьми похилого віку найболючіше, а відчуття покинутості. Адже і вони були молоді, як ми сьогодні. З їх працею пов'язано все те, чого досягло наше суспільство. Вони-то і створювали фундамент цих досягнень. Будинки, в яких ми живемо. Дороги, по яких їздимо. І ще вони, як і ми, дружили і закохувалися, будували сім'ї, ростили дітей. Без цього і батьків наших, і нас самих просто не було б.
Час бере своє. У старих і сили вже не ті, і здоров'я підводить. Зате є і знання, і величезний життєвий досвід. Часом ми ображаємося на зайві повчання, не можемо терпляче вислухати поради старших, вважаємо, що вони нічого не розуміють в наших проблемах. Може бути, літнім людям не завжди легко наздогнати сучасний ритм життя. Але вони хочуть нам добра! Що ж, ми повинні бути терплячими, навіть якщо порада не найвдаліша.
Я, наприклад, дуже дружу з бабусею. Вона цікаво розповідає про свою юність, яка припала на важкі післявоєнні роки. Розповідає про те, як вчилася і працювала, як познайомилася з майбутнім своїм чоловіком - моїм дідусем. Як народився у них довгожданий первісток - мій батько, а потім його маленька сестричка. Бабуся досі і по господарству мамі допомагає, і мені при нагоді консультацію по літературі дає. Нехай вона ще багато років залишається такою бадьорою, але якщо коли-небудь роки візьмуть своє і підведе здоров'я, хіба ми вважатимемо її тягарем, хіба не підтримаємо, не оточимо турботою?
1.Люблю дітей ,коли вони уперше йдуть до школи восени. - підрядне обставинне (часу). 2. Благословен ,хто голови в журбі не хилить.- підрядні з"ясувальне. 3. Еней не знав ,що і робить.- під. означальне. 4. І чим вище зводиться сонце ,тим воно меншає.- під. обставинне дії і ступеня) 5. Ліс той ,що я дитиною садив гуде й шумить на кам'янім узгір'ї. - під. означальне. 6. І тільки той ,хто любить вічно молодий . - підрядні з"ясувальне. 7. Тиша і спокій залягли тут, хоча звідси до станції рукою подати. -під обставинне (допустові). 8. Здавалось хлопцю , що не скоро пролине літо молоде .- під. означальне. 9. Благословенна та ясна година ,коли дитя читає "Кобзаря". -підрядне обставинне (часу). 10. Осінній день , немов сварлива господиня дощем холодним бубонить давно. -під. обставинне дії і ступеня). 11. Хто за свободу вийшов проти смерті , тому немає смерті на землі. -під. з"ясувальне. 12. А навколо стояла така тиша , що чути було золотий дзвін переджнивності. - під. означальне.
