Книга веде нас у дивосвіт художнього слова, знайомить із героями, що втілюють добро, милосердя, мужність, красу і справедливість. У світі існує безліч книжок, різних за характером та призначенням: одні розважають, інші виховують кращі людські якості. Книга — найцінніший здобуток людського розуму, скарбниця знань. Недарма у народі кажуть: «Книга вчить, як на світі жить».
Мені дуже подобається художня література. Читаючи книги, ми перелітаємо в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв, разом із ними радіємо і сумуємо, переборюємо найтяжчі випробування.
Нещодавно моя бабуся запропонувала мені прочитати «Повість про справжню людину» Б. Полевого. Мене вразила історія льотчика Маресьева. В бою і фашистами його літак було збито. Льотчику пощастило: він упав на вікову ялину, а потім зісковзнув у великий замет. Це врятувало йому житгя. Але піл час падіння йому роздробило ступні. Близько двох тижнів він повз по снігу, Його знайшли хлопчики. У шпиталі Маресьеву повідомили, що ноги врятувати не вдасться і їх треба ампутувати. Але не літати ця людина не могла. Для нього літати — це означало жити. Мужній льотчик навчився керувати літаком, маючи замість ніг протези. Він літав і збивав німецькі літаки аж до дня перемоги. Його мужність, упертість у досягненні мети вразили мене. Прочитавши повість, я замислився над своїм життям. І ще я зрозумів, що означає справжня дружба. Завдяки повісті я точно знаю, які якості треба виховувати в собі, щоб хоч трохи бути схожим на людину, про яку знає весь світ.
Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, доносить до читача глибину й красу художнього слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга — це мудрий, розважливий, найвірніший друг, який супроводжує нас протягом усього життя.
розквітнув край асфальту тендітний дзвіночок .яскраво-синій ,високий ,свіжий як краплина роси . пелюстки тонюсінькі і коштовні як парцеляна. кожному зрозуміло що не довгий вік цього чуда ,несподівано дзвіночок розцвіте і швидко пререцвіте .така квітка як чудесне марево .як би відквітувала було б насіння .виросло б у двоє більше дзвіночків наступного літа землю б прикрасило ,душу звеселило .та уже йдучи надвечір вулицею всі побачили що квіточки нема . не втрималась чиясь безжальна рука і грубо , похапцем зірвала квітку разом з корінцем. брати - чуже не можна . це знають усі . про це і у законах сказано і у народних прислів ях відбито . про це тлумачать батьки і вчмтелі. і не зайде з нас комусь в голову взяти чужі речі , а брати що належить усім можна .хіба не відомо що рослини тисячами способами людям жити вони є зеленими легенями ,сировина для промисловості і земна краса .і лише людина може з вдячністю прийняти цей подарунок життя,або це все підступно знищити .
