1.- хлопець
2.-друг хлопця)
1.Я тихенько відчиняю двері та відразу ж потрапляю у справжнє «книжкове місто» з вулицями та площами, палацами й будинками.
2.Це наша шкільна бібліотека.
1.Є тут і свої мешканці — звичайні книги. Вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, і чекають читачів.
2.Тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. Але я знаю: як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку — і почне вона розповідати. Тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомить з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань.
1.Але як же знайти потрібну книгу? І тут завжди на до мені приходить наш шкільний бібліотекар.
2.Це справжній провідник у цьому мудрому царстві. Вона порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати.
1.Спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна Леся Українка, а читаючи Всеволода Нестайка, ми сміялися всією родиною.
(Ч)итач - Доброго дня!
(Б)ібліотекар - Здраствуй. Вирішив щось прочитати?
Ч - Так, можливо щось підберу. Я взагалі прийшов здати книжки.
Б - І як, тобі спобдобались ці твори?
Ч - Так. Дуже цікаво і вражаюче. Шкода що не всі книги можуть бути такими цікавими.
Б - Дійсно, було б дуже добре як би всі книги буди цікаві.
Ч - А що ви можите сказати про цю книгу? (Показує на книгу)
Б - Це дуже цікава книга, сама читала, інші теж одобрювали.
Ч - Добре тоді я візьму її почитати. На скільки днів ви можете її мені дати?
Б - Бери на стільки, за скільки прочитаєш.
Ч - Дякую вам. До побачення!
ні
Объяснение:
тому що, це спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі дії зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму.