Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Іменник - це частина мови, що відповідає на питання хто? що? ( Стіл, дівчинка, ручка); Іменники змінюются за числами та відмінками ( однина: учень, множина: учні; н.в. хто? що? учень; р.в. кого? чого? учня; д.в. кому? чому? учневі, учню; зн.в. кого? що? учня; ор. в. ким? чим? учнем; м.в. на кому? на чому? на/в учні, учневі; кл.в. не має питання, учню). Типи зв'язку слів у словосполученні: узгодження - слова в словосполученні узгоджуюются в роді, числі та відмінку; головним словом виступає іменник або будь яка інша частина мови у значенні іменника,а залежними словами можуть бути прикметники, дієприкметники, займенники, числівники (Їстівні гриби, зрубане дерево, сьомий день). керування - головне слово (дієслово) вимагає від залежного (іменник або інші частини мови у значенні іменника) форми певного відмінка (підійти до столу, берег моря). Прилягання - залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом; найчастіше прилягають прислівники, дієприслівники, інфінитиви (зібралися вранці, йшли співаючи, звелів атакувати). Іменники синоніми: Батьківщина - родина; Іменники антоніми: початок-кінець; Іменник у речені може виступати як підмет, присудок, обставина, доповненням. Сподіваюсь, чимось до
Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що? Іменники змінюються за: ⇒ Числами: - однина: тварина, завод; - множина: тварини, заводи. ⇒ Відмінками: Н. тварина тварини Р. тварини тварин Д. тварині тваринам З. тварину тварин О. твариною тваринами М. на тварині на тваринах Кл. тварино тварини синоніми; чоловік – чоловік, друг – товариш, вітчизна – батьківщина. антоніми; війна - мир, ранок - вечір,день-ніч
Підметом (Корова (хто?) Пасеться на лугу)2) присудок (Я роблю (що?) Домашнє завдання)3) Обставиною (Я сьогодні ночую (де?) У подруги)4) Доповненням. (Маша до мені (з чим?) Із завданням) Я роблю домашне завдання я -пiдмет роблю- присудок
Я переконана, що стереотипи, як і будь-яка морально-етична категорія, не можуть бути розцінені однозначно, оскільки їх уплив може носити як позитивний, так і негативний характер.
З одного боку, за певних умов загальноприйнята поведінка виявляє глибинну людську сутність. Коли людина виконує ті чи інші дії, які не мають чітко вираженого практичного призначення, як-от знімання капелюха при зустрічі чи дарування квітів учителю, вона таким чином надає собі самій докази приналежності до людства, а не просто до одного з видів земної фауни. У повісті Антуана де Сент-Екзюпері «Військовий льотчик» пілоти однієї ескадрильї вже розгромленої французької армії продовжують проводити розвідувальні польоти над ворожою територією. Вони повністю усвідомлюють, що їх дії беззмістовні і вкрай небезпечні для них самих, однак не припиняють літати, тому що таким чином підтримують у собі почуття власної гідності й національної гордості, віру в майбутню перемогу.
З іншого боку, людство розвивається, опановує новітні технології, відкриває небачені раніше можливості, у зв'язку з чим змінюються й погляди. Багато установок, які визначали поведінку в минулому, сьогодні неактуальні й навіть неприпустимі. До таких я зараховую визначення ролі жінки в країнах Близького Сходу. У Саудівській Аравії, до прикладу, й сьогодні існує традиція, за якою жінка не має права без дозволу чоловіка, брата чи навіть сина виїжджати за кордон чи просто виходити на вулицю, а тим більше - влаштуватися на роботу. Через неприйнятність такого шаблону поведінки в сучасному житті одна юристка створила додаток, який дає змогу жінкам дізнатися про свої права. До прикладу, в Ірані є багато рухів, які існують в Інтернеті. Один із них є спрямований на те, що жінки не зобов'язані носити хіджаб, і він має назву «Моя маленька свобода».
Таким чином, визначаючи роль стереотипів для сучасної людини, приходимо до висновку: не можна відмовитися від тих усталених поглядів, які роблять із нас благородних людей, але слід викорінювати шаблони, які принижують когось чи обмежують чиїсь можливості.
Объяснение: