50 – це полудень віку людського – японці недарма вважають найщасливішим рубіконом, адже позаду-безпорадність дитинства та юнацькі комплекси, а попереду – щедрі обжинки з набутих знань і досвіду. Наша школа сьогодні святкує свій ювілей обжинок. І найголовніше, що спадає мені як директору на думку, – чітке усвідомлення того, що спільною клопіткою наполегливою працею, «що в творчість перейшла», ми змогли вив’язати своє щедре перевесло. У ньому вплетені мудрі і виважені рішення нашого керівництва. . Кажуть школа тримається на трьох китах – батьки, діти, вчителі. Низький уклін і найкращі вітання сьогодні адресуємо батькам, які не лише з-поміж інших обрали нашу школу і довірили їй своїх дітей, але й стали активними учасниками навчально-виховного процесу.
Цієї суботи ми ходили до зоопарку. Там стільки всього цікавого! Ми каталися на поні та їли смачне морозиво. Ще ми бачили шимпанзе. Він такий смішний! Шимпанзе бігав по клітці і щось кричав. Ми помилувалися ним і пішли далі. Підійшли до кліток з папугами. Найкращим був какаду. Крильця блакитного кольору, а сам він білий, очі — темно-карі. Пройшовши далі алеями зоопарку, ми наблизились до вольєру з кенгуру і побачили, як маленьке кенгурятко виглядало із сумки своєї мами-кенгуру; Воно таке кумедне! Приємно було дивитися на таких величавих тварин, як зебу. Нас також вразила своїм виглядом маленька пташка. Яка вона чудова! Така маленька, тиха, нікому не заважає, це пташка колібрі. Мені дуже сподобалося у зоопарку. Там тихо, затишно. У тварин великі чисті вольєри, де вони себе відчувають вільно, спокійно. Це був найкращий день відпочинку! Спілкування з живою природою завжди приносить людині насолоду, привчає дивитися на «братів наших менших» добрими очима, виховувати в собі такі почуття, як милосердя, співчутливість, бажання захистити, до ти.
