М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
LOlka228322
LOlka228322
20.07.2022 13:00 •  Українська мова

Подчеркните второстепенные члены предложения и главные члены предложения. Синий - сказуемое
красный - подлежащее
розовый - обстоятельство
оранжевый - определение
зеленый - приложение

ів! Підкресліть другорядні члени речення та головні члени речення.
Синій - присудок
червоний - підмет
рожевий - обставина
помаранчевий - означення
зелений - додаток


Подчеркните второстепенные члены предложения и главные члены предложения. Синий - сказуемое красный

👇
Ответ:
ariannaajoseph9
ariannaajoseph9
20.07.2022

Объяснение:

 Уважаемые антиспамеры! Работа выполнена мной ЛИЧНО в программе Paint.
Подчеркните второстепенные члены предложения и главные члены предложения. Синий - сказуемое красный
4,7(6 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
dilnaz61
dilnaz61
20.07.2022
Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. З одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. З іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . Чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? Одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. Але, можливо, правий Фрідріх Ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? Так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. Проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? І про яку порядність може йтися на голодний шлунок? Може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? А може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? А різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них?Може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? Чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? З одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. З іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? І навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? Втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. Бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. І ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? А коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? Поміркуймо. Насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. За роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. Тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий Грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. Свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. Ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. Втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. Адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? Що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? Ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. Невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст Альберт Швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. Як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нин гаємо на прикладі нашого суспільства. Гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. Так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил. 
4,4(100 оценок)
Ответ:
isaevas153Sasha
isaevas153Sasha
20.07.2022

Художник Ісаак Левітан любив зображати російську природу. Вона є головною темою багатьох його картин. «Березовий гай» — одне з кращих творів цього великого живописця. Береза — надзвичайно красиве дерево, йому присвячено багато пісень та віршів. Не дивно, що і Левітан, замилувавшись мальовничим куточком березового гаю, вирішив перенести на полотно білі стовбури беріз, зелене листя, променисту траву під деревами. Картина, що зображає березовий гай в сонячний літній день, насичена великою кількістю квітів. Ми бачимо переливи сонячних відблисків, гру світла і тіні. Зелений колір, характерний для літа, є основним у картині. Але художник, зображуючи дерева і траву під ними, використовував безліч кольорів і відтінків. Ми бачимо на березах і на землі блакитні, бузкові, рожеві, рожево-жовті відтінки. Соковиті фарби Левітан використовував для того, щоб підкреслити красу листяного лісу, пишність килима з трав і квіток. «Березовий гай» — гімн літа, яскравого сонця і російської березі. Художник не зобразив небо, але можна не сумніватися, що воно блакитне, і по ньому пливуть білі хмари. Дивлячись на картину, мені хочеться порадіти теплого літнього дня, сонячного світла, прозорому лісового повітря. Вміло використовуючи яскраві фарби, Левітан зміг створити чудовий образ рідної милою всім нам природи. «Березовий гай» піднімає настрій, вселяє оптимізм. Не дивно, що ця картина улюблена нашими співвітчизниками багато десятиліть

4,4(41 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ