Кримські гори - гори на Пд. Кримського півострова, в Кримській обл на 180 км з Пд. Зх. на Пн. Сх., від мису Фіолент поблизу м. Севастополя до мису Іллі біля м. Феодосії Шир. до 50 км.
Кримські гори складаються з трьох майже паралельних пасом з крутими пд. і пологими пн. схилами. Пасма розділені поздовжніми ерозійними зниженнями. Найвищим е Головне пасмо Кримських гір. Воно починається на Захід Балаклавськими висотами (316 м), найвищої вис. досягає в центр, частині (1545 м, г. Роман-Кош) і закінчується на Сході Феодосійськими висотами (310 м). У західних і центральних частинах Головне пасмо становить майже суцільний масив, що складається з опалових гір, вирівняні безлісі вершини їх називають Яйлами.
Далі на Схід воно розчленоване глибокими ущелинами й долинами на окремі масиви (Чатир-Даг, Демерджі-яйла, Карабі-яйла) та хребти. У вапняках, з яких складаються яйливські масиви, широкого розвитку набули карстові форми рельєфу: на поверхні - воронки, карри, провальні улоговини та ін., в глибині - колодязі, шахти, печери. Найдовшою серед 800 карстових порожнин К. г. є Червона печера (13,1 км), найглибшою - Солдатська печера (500 м).
Головне пасмо має кілька перевалів: Ангорський прохід (752 м), Байдарські ворота (527 м) та ін. Пд. схил пасма утворює смугу Південного берега Криму, для рельєфу якого характерні гірські амфітеатри, зсуви, нагромадження скель (хаоси), подекуди - виходи вулканічних порід - лаколіти (Аюдаг, г. Кастель та ін.), давньовулканічні масиви (Карадаг). З Півночі Головне пасмо оточене смугою передгір'я, що складається з двох куест - Внутрішнього пасма Кримських гір (вис. до 738 м, г. Кубалач) та Зовнішнього пасма Кримських гір (вис. до 344 м).
У геологічному відношенні Кримські гори являють собою великий антиклінорій, що є частиною Альпійської геосинклінальної (складчастої) області. Ядро його складається з дуже дислокованих і метаморфізованих осадочних порід мезозою - глинистих сланців, пісковиків, конгломератів І вапняків, у будові пн. крила антиклінорія беруть участь мезозойські й кайнозойські відклади - глини, мергелі, вапняки (див. Кримська складчаста система).
Клімат Кримських гір змінюється від субтропічного з м'якою зимою і жарким посушливим літом на Пд. березі Криму (пересічна температура січня - (-1, +4° липня +24°) до прохолодного, вологого, з сильними вітрами на яйлах. Річки короткі, з нерівномірним стоком; значні запаси підземних, в основному карстових вод. У передгір'ях переважають карбонатні чорноземи й дерново-карбонатні ґрунти, на схилах Головного пасма - гірсько; лісові бурі й гірські коричневі ґрунти, на яйлах - гірсько-лучні чорноземоподібні та гірські чорноземи.
Схили Головного пасма вкриті дубовими, буковими і сосновими лісами, на яйлах - лучно-степова рослинність, у передгір'ях - лісостепова. На Пд. березі поширені ксерофітні ліси та чагарники (дуб пухнатий, сосна кримська, ялівець високий, кавове дерево та ш.); місцями - вічнозелена рослинність.
Поширені паркові насадження з кипариса, кедра, магнолії, платана та ін. Всього лісами в Кримських горах вкрито 336 тис. га, в них нараховується понад 2200 видів рослин, близько 10% з них - ендеміки (клен Стевена, глід Пояркової та ін.). Для вивчення й охорони природи в Кримських горах створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповідник та Мис Мартьян, а також Кримське заповідно-мисливське господарство, 6агато природних об'єктів оголошено заказниками, пам'ятниками природи. Кримські гори - важливий район туризму, Пд. берег Криму - курортний район всесоюзного значення.
ответ:
на нашій планеті живе безліч людей, котрі мають свої почуття, свої думки і свою долю. кожне наше рішення, кожний крок – змінює нашу життєву стежинку. у одних людей, котрі присвятили своє життя родині, дітям та взаємним почуттям – стежка квітуча та хвиляста. в інших, хто усе життя пробув на самоті – вона в темних плямах.
ще з народження нас оточують батьки та друзі, котрі повчають і нам у якихось життєвих рішеннях. але, коли людині виповнюється вісімнадцять років, її життя вже лише в її руках. і саме від неї залежить те, якою саме буде її доля. ми вибираємо собі друзів, другу половинку, кар’єру. все це – підґрунтя нашого життя. і у цьому ми переконуємося навіть у творах т.г.шевченка. у своїх віршах він не раз закликав людей боротись за справедливість, за свої права та за свою долю. закликами до дії увесь «кобзар», що не може не розчулити навіть саму міцну душу людини.
і, читаючи такі поеми, як «катерина», «причинна» та інші ми бачимо, які тяжкі рішення доводилося приймати головним героям, котрі назавжди змінюють усе їх життя.
ми – господарі своєї долі. ніхто не має права робити за нас нашу історію. навіть маленькі кроки до майбутнього вже змінюють щось у нашій життєвій стежинці. завдяки віршам шевченко, ми розуміємо, що, якою би не була дорога на нашій стежці, людина в праві її змінити. для нас зараз наша майбутня дорога – це навчання. воно прокладе нам шлях до дорослого життя, і саме ми – майбутні господарі цього життя.
объяснение:
А) У давнину мистецтво було пов’язане з процесом праці (З підручника). - 3) Речення, у якому дієприкметник входить до складу присудка.
Б) Хвилюються перед очима дозрілі хліба (З підручника). - 1) Речення, у якому немає дієприкметникового звороту.
В) Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі з тими наїзниками (І. Франко «Захар Беркут»). - 2) Речення, у якому дієприкметниковий зворот відокремлюється комами.
Г) Стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною тухольською громадою і склонили хоругви на знак привітання (І. Франко «Захар Беркут»). - 4) Речення, у якому дієприкметниковий зворот не відокремлюється комами.
Д) Певним кроком зійшла Мирослава гірською стежкою в долину й наблизилася до громади (І. Франко «Захар Беркут»). - 1) Речення, у якому немає дієприкметникового звороту.