Правду люди кажуть, що без гідності людина - не особистість.
Мати почуття власної гідності - це дуже важливо для будь-якої людини. Мати гідність для мене не в останню чергу поважати себе та інших. Яка ж це особистість, якщо людина сама себе не поважає? Як же її будуть поважати інші?
Людина, що має гідність, тобто поважає себе та інших, буде робити добрі вчинки і не робити поганих не тому, що очікує похвали або боїться покарання. Вона так робить тому, що гідна людина не опуститься до негарного вчинку. іншими словами, людина з почуттям власної гідності неодмінно має совість.
А ще гідна людина любить свою країну, пишається нею, вона почуває себе часткою своєї Батьківщини. Для гідної людини любити свою країну не означає зневажати інші. Гідні люди завжди відносяться до інших людей з повагою.
Така людина є цільною особистістю, тому я вважаю, що почуття власної гідності - основа особистості.
Великдень /в еи ґ д еи н'/ за дзвінкістю
якби /й а ґ б и/ за дзвінкістю
боротьба / б о р о д' б а/ за дзвінкістю
п р о з' б а/ за дзвінкістю
анекдот / а н еи ґ д о т/ за дзвінкістю
екзамен / е ґ з а м е н/ за дзвінкістю
футбол /ф у д б о л/ за дзвінкістю
кігті / к' і х т' і/ за глухістю
вокзал /в о ґ з а л/ за дзвінкістю
зсунути /с: у н у т и/ за глухістю
обсохнути / о бп с о х н у т и/ за глухістю
підтягти / п' і дт' т' а г т и/ за глухістю
айсберг / а й з б е р г/ за дзвінкістю
надкусити / н а дт к у с и т и/ за глухістю
розпитати /р о зс п ие т а т и/ за глухістю
безхмарний / б еи зс х м а р н и й/ за глухістю
зжовкнути /ж: о в к н у т и/ асиміляція за місцем творення
із сином. /і зс с и н о м/ за глухістю
Питання №1 ?
Не є загальновживаним слово
пальпаціяПитання №2?
Прикладом публіцистичного стилю є уривок
Почесне місце в боротьбі українського народу проти турецько-татарських загарбників посідає українське козацтво. З часу свого виникнення Запорозька Січ стає опорним пунктом, військовою базою для виступів проти турецько-татарської агресії.Питання №3 ?
До якого стилю належить поданий текст?
Оришка душі не чаяла в Чіпці! Так його любила й жалувала… щоб забавити дитину, почне йому казочку про рябеньку курочку або про горобця розповідати. Дуже любив Чіпка казки слухати. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп’я рівняло казку до життя, а життя до казки. І чого одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці ― тільки цвірінькають! Бабусині казочки пластом осідали на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою глибоко западали вони в його гаряче серце. Й увесь світ здавався йому живим, балакучим.
художнійОбъяснение: