Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити (Василь Сухомлинський).
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям (Максим Рильський).
Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п'янить (Олександр Олесь).
Людина, котра знає українські слова, ще не знає мови (Ольга Яремко).
Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови… Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе (Олесь Гончар).
Відповідь:
Орфоепічні , орфографічні,лексичні , граматичні,пунктуаційні,стилістичні
Пояснення:
Орфоепічні - Вимови звуків, звукосполучень, наголошення слів ([веидец':а])
Орфографічні - Написання слів та їхніх частин (Пів'яблука)
Лексичні - Вживання слів у властивих їм значеннях, правильне подання слів (Будь-яке (любе) питання)
Граматичні - Творення слів, уживання форм слів, побудови слів і речень (згідно з наказом, відповідно до наказу (згідно до..., відповідно з)
Пунктуаційні - Вживання розділових знаків( а може, й ні.)
Стилістичні - Використання мовних засобів, властивих лише даному стилеві; поєднують у собі всі інші норми (Серед проблем, якими займається колектив, чільне місце займає посідає)
1) г
2)а
3)г
4)а
5)б
6)б
7) 1.в 2.а 3,д 4.б
8) 1.г 2.в 3.а 4.д
власне висловлювання
" Мрію я словами відмикати людське серце...Цю скарбницю мрій"
Так словами ми спілкуємося. По-перше, їх дуже багато. До кожного слова наша уява малює його значення. Ніякі звуки не можуть замінити усього багатства слів. По-друге, кожне відкриття можна описати словесно новими словами, збагатити мову. Мова дає змогу читати книги, пізнавати світ. По-третє, як душевно мелодію можуть прикрасити слова. Багато чарівних пісень просто не існувало би без мови.
Мова – це велике досягнення людства. Тому треба знати її.
1.Мова зникає не тому, що її не вчать інші, а тому, що нею не говорять ті, хто її знає
2.Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова
3.Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови
4.Рідна мова на чужині
Ще милішою стає
5.Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її.