одного ранку я з друзями пішов до річки на відпочинок.З собою ми взяли човен, вудку щоб ловити рибку. Йшли ми пішки, й сонце було дуже пекучим. ми прийшли сіли на берег і зрозуміли як тут гарно
Я не впевнена, що хтось це пам`ятає, але це було. Колись, народився зайчик. Він був не єдиним, в своїй сем`ї. Його полюбляли, й шанували. Ніхто не міг його образити, тому що в нього був братець, який кожен раз захищав малого від других звірів. Але колись, зайчик на всіх образився, й втік з дому. Біг зайчику, біг, та й зустрів вовка. Він був не огидний, сірий, з м`яким хвостиком. Цей вовк не їв зайчиков, він був добрий. Але зайчик так налякався, що побіг закривши очі. Та с переляку "БУМЦ!" - Хто це? - запитав зайчик. - А ти хто? - хтось спитав теж саме. - Я зайчик, а ти? - відповів зляканим голосочком зайчик. - Мене звати Ася, я білочка. - відповіла Ася. - А мене звати Ігор, але мене ніхто ніколи не питав, як мене звуть. - без затримки пролунала відповідь. - Тоді ж, ми можемо бути друзями, так? - радісний голосочок з нетерпіння заспівував. - Егеж, можемо. - з непохітнисттю відвовів новий друг. - Я дуже рада новим знайомим, пішли до мене додому, я тебе на екскурсію за нетерпно лунали слова. Й пошли вони, на екскурсію. Обійшли весь лісочок, й ще більш познайомились. - Відтепер ми друзі. - заспівала Ася. - Да, ти мій друг. Таких друзів в мене ще не було, ніколи. - ворушивши лапкою відповів Ігор. - Але на цьому наша історія не закінчиться? - запитала подруга. - Ні, Асю. Я не хочу, щоб вона кінчиласья, тому ми не будемо її закінчувати. - відповів Ігор. Ступаючи по дорожці, тримаючись за лапки, нові друзі пішли далі. А ми, поки, залишимося тут. ∞Я очень старалась, со своим то знанием украинского∞ С любовью AliceKiss
Що робить мене щасливою - моє відчуття щастя чи реальна присутність щастя у моєму житті. Для мене це загадка, напевно як і для багатьох людей на світі. Взагалі я щаслива, але мій настрій та відчуття змінюются настільки швидко, що здається, я втрачаю почуття чи відчуття щастя.Я не можу жалітися на моє життя, адже ним я задоволена, але є сфери у моєму житті, де я б хотіла хоч трішки удачі. Можливо це могло б зробити мене щасливою у повному значенні. Але чи можу я претендувати на щастя, якщо в порівнянні з іншими людьми, не з усіма, з деякими, я щаслива. У мене є все, що на даний момент може бажати сучасна людина. Ну можливо немає власного житла чи ще деяких речей, але вони не настільки принципові на даний момент. ДЛя мене щастя у сімї, якої нажаль на даний момент у мене немає і яку я прагну понад усе. Чи маю право я прагнути такої дрібниці коли у порівнянні з іншими я повинна бути щасливою та самодостатньою?( ТОЛЬКО ИЗМЕНИ НА ЩАСЛИВИМ)
одного ранку я з друзями пішов до річки на відпочинок.З собою ми взяли човен, вудку щоб ловити рибку. Йшли ми пішки, й сонце було дуже пекучим. ми прийшли сіли на берег і зрозуміли як тут гарно