Объяснение:
ще Платон казав, що "красномовство належить до тих мистецтв, які усе здійснюють і усього досягають словом... Адже воно зібрало й тримає у своїх руках, можна сказати, сили усіх мистецтв!"
Красномовству властиво захоплювати серця й хвилювати їх усякими . Воно то вривається в думки, то закрадається в них, сіє нове переконання, визволяє вкорінене.
Красномовство необхідне таке, яке відкидало б усяку нещирість й манірність, але яке, однак, мало б здоровий блиск і переймало красу від сил своїх. Бо у промові повинно бути те саме, що буває у тілі людському, яке бере свої істинні прикраси від доброї своєї будови.
Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням, і щоб захоплені метою й підбурені самолюбством, вони захотіли глибше у неї проникнути.
Істинне красномовство виникає самим природним із того, що говорять, про те, що думають і чим щоденно живуть, - з думок і уявлень, для нас цілком буденних.
Красномовство - це дар, який дозволяє нам оволодіти розумом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіяти йому все, що нам потрібно.
Завдяки красномовству нас може полонити людина, на яку ми звичайно не звертаємо уваги. Розум не лише одухотворює тіло, але певною мірою оновлює його; почуття й думки, які змінюють одне одного, оживляють обличчя и надають йому то одного, то іншого виразу; розумна промова надовго приковує увагу до однієї й тієї самої людини.
Красномовство давніх часів, тобто красномовство високе й пристрасне більше відповідає правильному смаку, ніж красномовство сучасне; воно є розумнішим і досконалішим, якщо ним правильно користуватися, воно завжди матиме великий вплив на людство... Якщо я не помиляюсь, наше сучасне красномовство належить до такого роду красномовства, яке критики давніх часів іменували красномовством античним, тобто помірним, вишуканим і тонким, яке більш повчало розум, ніж торкалося почуттів, і при якому промова йшла у тоні простої розмови й розвитку аргументації.
Джордж: Так, коли проводиться великий матч. Краще тримайся ближче до мене. Я не хочу втратити тебе у натовпі.
Джейн: Не турбуйся про мене. Я буду триматися поруч з тобою. У нас хороші місця, Джордж?
Джордж: На жаль, не найкращі. Пробач, Джейн, але ми повинні весь час стояти. Я не зміг дістати квитки на трибуну.
Джейн: Джордж, вибач мене, я абсолютно не розбираюся у футболі.
Джордж: Так все нормально, Джейн. Що б ти хотіла дізнатися?
Джейн: Ну, по-перше, я хотіла б знати, хто сьогодні грає.
Джордж: Англія грає проти іспанської національної команди. Іспанські гравці дуже сильні, особливо їх нападник. Я чув, що він зараз у відмінній формі. Я не думаю, що у нас багато шансів на виграш.
Джейн: А хто провідний гравець нашої англійській команді?
Джордж: Боббі Чарлтон. Але сьогодні він грати не буде. Він отримав травму під час матчу проти Італії. Він один з найкращих футбольних гравців, яких я коли-небудь бачив. Але наш кращий воротар на місці. Він може врятувати нашу команду.
Джейн: Ти чуєш ці крики?! Це звучить так, як якщо б вся Англія зібралася тут.
Джордж: Який прекрасний гол! Ти бачила це? Ми забили гол, і цей гол був забитий моєю улюбленою командою!
Джейн: Я ніколи раніше не бачила в своєму житті нічого більш вражаючого.
Джордж: Гра тільки почалася.