- Хіба ж це не зрада: в цьому році Митько сів не зі мною, а з новенькою дівчинкою, з Олею.
- А в чому ж він тебе зрадив? Він хіба присягався все своє життя сидіти саме з тобою?
- Ну ти таке скажеш...
- Я тобі ось що скажу: зрада - це коли хтось близький залишив тебе саму у скрутному становищі, порушив якусь важливу обіцянку... Зрада - це набагато серйозніше, ніж те, про що ти мені зараз розповіла.
- Але ж мені неприємно, що він пересів від мене, ми ж з першого класу разом.
- Нічого страшного в цьому нема. Він просто захотів підтримати новеньку, думав, що ти все правильно зозумієш.
- І що мені тепер робити?
- Нічого робити не треба. Просто підійди до Олі та подружися з нею. Все буде гаразд.
Ожен із нас має безліч друзів, проте справжніми з них є одиниці. Чому так відбувається? Бо справжня дружба проходить усі випробування і триває роками. Яким повинен бути справжній друг? На мою думку, cправжній друг – це той, кому ми безмежно довіряємо. Справжній друг – це той, хто завжди поруч, особливо у час, коли потрібна підтримка. Зі справжнім другом завжди можна порозумітися навіть тоді, коли ставлення до чогось зовсім різні. Справжні друзі завжди знайдуть шлях до примирення. Їм разом цікаво, вони мають спільні інтереси, захоплення, навіть риси характеру. Справжня дружба, на моє переконання, передбачає щирість і відвертість, вірність і чуйність, уміння співпереживати і до прагнення зрозуміти один одного. Щасливий той у кого є не просто друзі, а хто має справжнього друга.
Найбільш мені подобається розмальовувати писанки. Коли я це роблю, то на душі настає легкість. Одного разу я з своєю сестрою (мамою, подругою,,,) вирішили підготувати власні писанки до Пасхи. Ми підготували свої робочі місця і взялись за справу. З початку ми нанесли малюнок олівцем, а згодом гарячим воском розмальовували писанку. На моїй писанці були різні візерунки, які визначали (показували) щастя та добробут сім*ї. Мені дуже подобається розмальовувати писанки і це стало традицією. Ну якось так Якщо доповниш, то буде краще))
- Як ти гадаєш, можна пробачити зраду?
- Ну, це дивлячись на те, що ти називаєш зрадою.
- Хіба ж це не зрада: в цьому році Митько сів не зі мною, а з новенькою дівчинкою, з Олею.
- А в чому ж він тебе зрадив? Він хіба присягався все своє життя сидіти саме з тобою?
- Ну ти таке скажеш...
- Я тобі ось що скажу: зрада - це коли хтось близький залишив тебе саму у скрутному становищі, порушив якусь важливу обіцянку... Зрада - це набагато серйозніше, ніж те, про що ти мені зараз розповіла.
- Але ж мені неприємно, що він пересів від мене, ми ж з першого класу разом.
- Нічого страшного в цьому нема. Він просто захотів підтримати новеньку, думав, що ти все правильно зозумієш.
- І що мені тепер робити?
- Нічого робити не треба. Просто підійди до Олі та подружися з нею. Все буде гаразд.