Question

1). Прочитайте. За експресивним забарвленням визначте колоритно-стильовий різновид мовлення кожного з уривків. Якими прийомами та за до яких мовних засобів створюється відповідний колорит?
~Текст № 1~ Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті кра росою. Тихо навкруги, мертво. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає. а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу. Стрепенувся врешті ліс і собі заграв. Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами. (М. Коцюбинський). ~Текст №2~ Кордон! Ми знов повернулись сюди, і вартовий став на тому самому місці, де він стояв 22 червня 1941. Ми не забули нічого, але багато чого навчились. Ми живі, змужнілі й досвідчені. А чи живий ти, ворожий авіаторе, з залізним хрестом на грудях, ти, який у ту далеку чорну неділю скинув на цю прикордонну будку першу бомбу з свого літака? ( О. Гончар). ~Текст № 3~ — Мамочко, як гарно! — скрикнув Петрусь. — Що тобі, синку? — заклопотано вбігла мама з другої кімнати. — Мамо! Ах який дощик теплесенький, сонечко, весна! (Дніпрова Чайка). ~Текст № 4 ~ Десь на вулиці матусю запитав хлопчина: — А чи може без бельзину їхати машина? Мати вражена спинилась, вдарила в долоні: — Звідки слово це взялося в твоїм силіконі? П. Глазовий. ~Текст № 5~ Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто їм дума угодити! Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку?.. ...спороли батогами, А за вислугу палюгами, Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, Все випада-таки Рябка притьмом побить. Уже мені, бачу, чи то туди — високо, Чи то сюди — глибоко: Повернешся сюди — і тута гаряче, Повернешся туди — і там-то боляче! Хоч би я тісто вніс псяюсі із діжею, То б він розтовк і ту над спиною моєю. З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть, Він найде все тобі хоч в черепочку смерть». П. Гулак-Артемовський