Одного разу вранці виходиш на вулицю й відчуваєш особливу прохолоду. От і осінь. Хоч сонце все ще яскраво світить, але вже не пече по-літньому. І вітер якось по-іншому колише дерева. І небо змінилося - ніби стало ближче. Сонячне світло пом'якшало, пожовкло, воно більше не сліпить очі.
Зате радують око осінні вбрання природи - жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, геть вкриті солодкими ягодами китиці винограду, рум'яні яблука а золоті груші у садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі...
І повітря змінилося. Тепер воно наповнене новими осінніми пахощами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами. Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту, влігся після дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер, дощ дзвенить, шарудить опале листя. Вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли й оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботний літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птахи великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Ще трохи і до нас у двері постукає тепле, та привітне літо. Ще ніхто не знає, яким вона нас зустріне, буде привітним та ласкавим, огортаючи кожного своїм промінням, чи навпаки, буде дощовим, та грозовим. Не зважаючи на це, одне я знаю точно, це літо буду сповнене радорсті, прогулянок, друзів, в ньому не буде місцю розпачі та скруті. Вже зараз ми починаємо буду вати плани на літо, хтось бронює білети, щоб вже в скорому часі полетіти на море, хтось готує намети та вирушить на зустріч новим краєвидам. Так., я ще не знаю яким буде літо, але дуже хочу дізнатись про нього, тому і стою на порозі до нього.
В сучасному світі, хліб втратив своє значення. Зараз це лише іжа, яку ми споживаємо кожен день. Але для наших предків, це була не просто їжа. Хліб для них був чимось особливим. Хліб знаходить своє місце і в молитвах. і в обрядах. Навіть і донині, в весільних обрядах ми можемо зустріти хліб. побажання "хліб та сіль" зявилось не дарма, бажаючи, ми ніби зичимо людині добробуту, та багатства в хаті. Наші бабусі випікаючи хліб вкладали в нього чатинку душі, бо знали, що з хлібом прийде здоровя до тієї людини, яка його куштує. Але ще досі залишився на наших просторах хліб, чкий кожен цінує та любить, не зважаючи на свій вік, та статус- це пасха. На мою думку хліб треба шанувати не один раз в рік, а кожного дня, бо як говорить давня приказка "на воді та хлібі вижити можна"
Одного разу вранці виходиш на вулицю й відчуваєш особливу прохолоду. От і осінь. Хоч сонце все ще яскраво світить, але вже не пече по-літньому. І вітер якось по-іншому колише дерева. І небо змінилося - ніби стало ближче. Сонячне світло пом'якшало, пожовкло, воно більше не сліпить очі.
Зате радують око осінні вбрання природи - жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, геть вкриті солодкими ягодами китиці винограду, рум'яні яблука а золоті груші у садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі...
І повітря змінилося. Тепер воно наповнене новими осінніми пахощами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості, стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами. Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту, влігся після дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер, дощ дзвенить, шарудить опале листя. Вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але як і раніше дзижчать бджоли й оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботний літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птахи великими зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Осінь - красива, мінлива й зовсім ненудна пора.
Объяснение: