1. Серія картин, за яку майстриня українського декоративного мистецтва Марія Приймаченко удостоєна Державної премії України імені Тараса Шевченка, має назву «Людям на радість» (М. Шинкарук). 2. Українська тема у творчості І. Айвазовського присутня і в образах міст, і, зрештою, у самих краєвидах Чорного моря, по якому плавали ще човни князя Олега й козацькі чайки (Ю. Белічко). 3. Поворотним в історії Качанівки (зараз унікального архітектурно-паркового ансамблю) був момент, коли її власником став генерал-губернатор Петро Рум'янцев (В. Панченко). 4. Григорій Сковорода народився в селі Чорнухи, що на Полтавщині, у козацькій родині (Д. Степовик). 5. Кожен раз зустрічаю весну з відчуттям, ніби у світі відбувається щось нове, незвичайне (С. Плачинда). 6. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, в народі вважалася ледащицею (В.Скуратівський). 7. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей (В.Симоненко). 8. Ніколи не забуду своєї першої дитячої драми, що тяжко й надовго ранила моє серце (М.Міщенко).
Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною. що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим. мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.
Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого. Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється: — Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив? — А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.
6. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, в народі вважалася ледащицею (В.Скуратівський). 7. Вчорашнє — ніби сон, що випурхнув з очей (В.Симоненко). 8. Ніколи не забуду своєї першої дитячої драми, що тяжко й надовго ранила моє серце (М.Міщенко).