Коцюбинський описує невеличке татарське село з своєю географією, скелястою природою, неначе відокремлений острівець, що пливе у безмежному космосі людського буття. Село було оточене морем та скелями. Кав’ярня була серцем татарського села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені. Там засідали самі значні гості. Власником кавярні був різник Мемет, на початку твору він передбачає бурю на морі. Мемет разом з відвідувачами кавяні йде на берег моря, куди саме підпливав баркас грека, що привіз сіль на продаж. "Для Мемета це мало вагу, бо, опріч кав'ярні, він держав крамничку, також єдину на все село, і був різником. Значить, сіль йому потрібна." Баркас наближався до берега, але причалити не міг через бурю. "Сивовусий грек та молодий наймит-дангалак Алі, стрункий і довгоногий, вибивались із сил, налягали на весла, однак їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок." Тоді Алі скочив у воду і почав на плечах переносити сіль на берег. А коли хвилі ставали все більше, і майже діставали сіль на березі всі присутні татари до перенести її в безпечне місце. Потім витягли баркас на берег і привязали до палі, але чергова сильна хвиля підхопила човен і кинула на палю. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра. Грек був сумний, і лише ввечері разом з Алі пришов до кавярні. Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував. На другий день, щоб не гаяти часу, він наказав Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги: берегова стежка була затоплена, і з боку моря село було одрізане од світу.
Мій дім - це моя фортеця Слово "фортеця" - дуже старовинне, слово восьмого століття. В цей час йшли феодальні (міжусобні) війни. Фортеця - це замок, тобто житло людини (людей). Замки були побудовані для оборони господаря і його сім'ї від неприятелів (ворогів). Часи змінюються, мода теж. Зараз за вікном 21 століття. Люди навчилися будувати більш зручні і комфортабельні житла. Але, на жаль, ці будинки не сильно обороняють господаря і його сім'ю від нападу ворогів. Вдома мене ніхто не образить, не обізве дурним словом. Удома я відчуваю себе захищеною, як у фортеці, тому що "Мій дім - це моя фортеця!" Моя сім'я-це святе, Моє улюблене, рідне. Так багато значить для мене Моя улюблена родина! Я люблю свою родину, Поважаю і ціную! Так виходить сім'я, Дорожче золота, друзі! Сім'я - це святе, улюблене, рідне! Моя сім'я складається з чотирьох осіб: бабуся, мама, тато, я. Ми проводимо вільний час всі разом. Адже для кожної людини "сім'я" - це найдорожче, улюблене слово. А будинок у теплій сімейній атмосфері завжди зігріває, тішить. Всі свята ми зустрічаємо разом, у нас є свої сімейні традиції. Кожен день у нас в родині щось відбувається. І з кожним днем все більш незвичніше. Коли у нас хто-небудь в сім'ї застуджується, то бабуся піклується. Хоч ми вже самі самостійні, але нам, все одно потрібна турбота, любов, підтримка: Сім'я - це велике щастя. Адже кожному з нас потрібна турбота, любов, розуміння, щирість.: У нас дуже міцна сім'я. Нещодавно у нас з'явилася дуже хороша новина: у моєї сестри з її чоловіком буде малюк. А народження дитини - це найкраща, найщасливіша подія. Адже у світі з'явиться зовсім маленький чоловічок, який з народження все дуже добре розуміє. У нашій родині тепла атмосфера і душевності вистачить і йому. Бережіть свою сім'ю - адже це найкраще, що є в нашому житті. Удома я відчуваю себе захищеною, вільною, як у фортеці. Адже вдома ні хто один одного не образить, а навпаки намагається захистити. Сім'я - це святе, улюблене, рідне!
Кажуть, що кожна людина неодмінно має талант до чого-небудь, а якщо каже, що не має, це означає, що ця людина просто поки не знайшла свого таланту. Мабуть, це так і є. Але знайти талант - ще не все: талант треба розвивати, тобто займатися справою, до якої в тебе талант. Наприклад, якщо дитина має абсолютний слух, але не займається музикою, то її швидко наздоженуть та переженуть ті, хто тренувався - грав гами, співав, брав уроки сольфеджіо, - навіть якщо вони не мають абсолютного слуху.
Щодо мене, мені здається, що свій талант я знайшла. Я змалку гарно малюю. Це не пусті слова: знайома моєї мами, викладачка художнього училища, мені ще рік тому говорила, що мій рівень як у її першокурсників. Вона порадила мені книги, посібники, відеокурси та запросила після школи поступати до училища. Я пишаюся тим, що вмію доволі гарно малювати, але знаю, що цього недостатньо: мені ще треба маю багато чого вивчити. Я намагаюся малювати кожного дня, в різних техніках та стилях. Я знаю, що, якщо талант не розвивати, він зачахне, неначе квітка, яку довго не поливали.
Кав’ярня була серцем татарського села, куди збігались усі інтереси людності, все те, чим жили люди на камені. Там засідали самі значні гості. Власником кавярні був різник Мемет, на початку твору він передбачає бурю на морі. Мемет разом з відвідувачами кавяні йде на берег моря, куди саме підпливав баркас грека, що привіз сіль на продаж.
"Для Мемета це мало вагу, бо, опріч кав'ярні, він держав крамничку, також єдину на все село, і був різником. Значить, сіль йому потрібна."
Баркас наближався до берега, але причалити не міг через бурю. "Сивовусий грек та молодий наймит-дангалак Алі, стрункий і довгоногий, вибивались із сил, налягали на весла, однак їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок."
Тоді Алі скочив у воду і почав на плечах переносити сіль на берег. А коли хвилі ставали все більше, і майже діставали сіль на березі всі присутні татари до перенести її в безпечне місце. Потім витягли баркас на берег і привязали до палі, але чергова сильна хвиля підхопила човен і кинула на палю. Грек підбіг до човна і ахнув: у човні була діра. Грек був сумний, і лише ввечері разом з Алі пришов до кавярні.
Грек розвозив сіль по прибережних кримських селах раз на рік і звичайно боргував. На другий день, щоб не гаяти часу, він наказав Алі лагодити човен, а сам подався гірською тропою збирати по селах довги: берегова стежка була затоплена, і з боку моря село було одрізане од світу.