Благородний вчинок із мого життя.
В школі ми приносили зайві речі - іграшки, одяг, зошити, книжки - і віддавали їх до дитячого будинку. Тому що держава не може фінансувати все потреби маленьких діток, позбавлених батьків, у повній мірі і малечі доводиться жити у дуже обмежених умовах. Я вважаю, що це було дуже благородно, з боку кожного учня класу, віддати щось своє на благо іншим.
Не благородний вчинок.
У мене була знайома. Я навіть вважала її за подругу. А потім з"ясувалося, що вона товаришувала зі мною, через власні вигоди і навіть обговорювала і висміювала мої недоліки і помилки поза моєю спиною. Я вважаю, що це було дуже не благородноⒶ.
Я вважаю, що друзі пізнаються в біді, тому висловлювання "як прийде туга - пізнаєш друга" є безперечно правильним. Іноді ми звикаємо вважати майже всіх людей із спільними інтересами та звичками друзями. Та час покаже, хто з них є справжнім другом, а хто удаваним, а може просто знайомим, зустрічним перехожим на життєвому шляху. Такі знайомі швидко забуваються і зовсім не викликають ніяких приємних спогадів, вони ніколи не будуть перейматися твоїми проблемами чи негараздами. Інша справа друг. Він першим прийде на до розрадить, втішить, пригорне, захистить. Лише такі люди є дійсною опорою в житті, тому потрібно цінувати їх і дбати про гарні стосунки, бо друга можна й втратиⒶ.