Відповідь:
Розповідав колись батько, а батькові - дід таку легенду.
Стояла в селі дзвіниця. Сто дзвонів на ній було. Радість чи горе, свято чи урочистість - лунав той стодзвін сумно й весело, задумливо чи бурхливо, траурно або вогнисто - на всенький світ.
І от прийшли татари-ординці. Спалили село, старих та дітей знищили, молодих забрали в неволю... Тільки дзвіниці не вдалося їм зруйнувати - крізь землю провалилася.
На тому місці з'явилося джерело. І як прислухатись або прикласти вухо край берега, біля водиці, - то чути звуки: лунає десь з глибини стодзвонна мелодія.
З глибини віків до нащадків доходить лише найцінніше. Як кожна людина бере із собою в далеку дорогу лише те, що може пригодитися на все життя, так і кожен народ крізь усі катаклізми своєї історії проносить найдорожчий свій скарб -фольклор, свою духовну корону, своє слово й мелодію: легенди, казки, перекази, думи, співанки. І в цій діадемі мистецькій найціннішою перлиною, напевно, є пісня - синтез слова й мелодії.
Як в усій гамі людських почувань кохання є сліпучою вершиною, так і в безкінечних виявах людської душі пісня є тим золотим злитком, виплавленим у горнилі віків жаром сердечним багатьох поколінь.
Все зникало у вогнях світових потрясінь, навіть цілі народи й цивілізації. У пожарищах війн рушилися мури й фортеці, горіли храми й палаци, нищилися фрески і мозаїки, попеліли картини, літописи, книги, інші вияви людського генія, мільйонами гинули самі люди. А от пісня - мов Фенікс...
Виростали на землі знов діти, як зелена травиця повесні після хуртовини, а між тією травицею знову струменіли з народних глибин дзвенючі джерела.
Пісня... Вона супроводить нас усе життя. Над колискою -й над могилою. На весіллі - й на ратнім полі. Від язичницьких тризн, від прадавніх маївок, щедрівок десь у лісі чи на березі річки - до кабін космічних кораблів. У час найбільших торжеств, народних гулянь. У хвилини самотності.
Та що в тобі за диво таке, пісне, що за вогонь, який магніт, яка сила незмірна таїться в тобі, що примушує нас любити й ненавидіти, сміятись і плакати?.. То скроплює душу росою, то запалить раптом вогнем? Надихає на творчість, на мирну працю - і кидає в бій, на смерть?
У горі й радості, у праці та відпочинку ти розцвічуєш наше життя, робиш його запашним, поетичним, легшим, світлішим. Ти роз'ятрюєш душу - й лікуєш рани душевні. Порядного робиш мужнішим, лихого - добрішим. Викликаєш у нас найтоншу гаму почуттів, на які тільки здатна людина. Від нестримного вогню, од гніву бурхливого - до сліз, теплих, ніжних і лагідних, що омивають душу, немов травневий дощик яблуневий цвіт...
Пісня - як незглибна криниця, дно якої оповите памороззю віків десь в незмірних глибинах рідної землі. Дивишся в її безмірну глибінь - та й дна не видно...
А ще можна порівняти народні пісні з високими соснами в лісі. І озон душі дають, і примушують глянути вгору, на верхів'я своєї культури, у високе мистецьке небо.
Отакий її вимір - від кореня до вершини
Пояснення:
радуга – одно из самых изумительных явлений природы. над сущностью этого явления люди задумывались издавна. радуга является спутницей дождя. время ее появления зависит от перемещения ливневые осадки облака. радуга может возникнуть как перед дождем, так и в процессе выпадения осадков или по окончании процесса.
что такое радуга? обычно радуга представляет собой цветную дугу с угловым радиусом 42°. дуга просматривается на фоне дождевой завесы или полос падения дождя, не всегда достигающих поверхности земли. радуга наблюдается в той стороне небосвода, которая противоположна солнцу, при этом солнце не закрывается облаками. чаще всего такие условия летом, во время так называемых «грибных» дождей. центром радуги является антисолярная точка – эта точка диаметрально противоположна солнцу. в радуге различаются семь цветов, кроме того, радугу можно увидеть около фонтана или водопада, на фоне завесы капель поливальной установки.
откуда же берется исходящий от радуги удивительный красочный свет? источником радуги является разложенный на компоненты солнечный свет. этот свет перемещается по небосводу таким образом, что видится исходящим от той части небосвода, которая противоположна солнцу. основные особенности радуги правильно объясняет созданная более 300 лет назад теория декарта-ньютона.
предмет, способный разложить луч света на составляющие, называется «призмой». если говорить о радуге, то роль «призмы» выполняют капли дождя. радуга – это большой изогнутый спектр или образовавшаяся в результате разложения проходящего через дождевые капли луча света полоса цветных линий. цвета идут в следующем порядке, если считать от внешнего радиуса к внутреннему (довольно просто запомнить данный спектр, выучив простую фразу-акростих: «каждый охотник желает знать, где сидит фазан», здесь первая буква каждого слова соответствует первой букве цвета):
каждый - красныйохотник - оранжевыйжелает - жёлтыйзнать - зелёныйгде - голубойсидит - синийфазан - фиолетовый.радугу можно увидеть в то время, когда параллельно с ливнем светит солнце. чтобы ее увидеть, нужно находиться строго между солнцем и дождем. при этом солнце должно находиться сзади, а дождь – впереди
(-0--0-0-0)