ГАРНО(ПРАЦЮВАТИ ЯК?)ПРАЦЮВАТИ,ПРАЦЮВАТИ(ДЕ?) НА РОБОТІ, НУ И ДАЛЬШЕ В ЭТОМ РОДЕ , МОЖЭТ ЧТО И ПРИДУМАЕТЕ, НО Я БОЛЬШЭ НЕ ЗНАЮ!
ВОТ МОЖЕТ ПРИГОДИТСЯ
Прислівник (лат. adverbium - біля дієслова) - це повнозначна, самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою? Є незмінною.
Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)
Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий
А ви знаєте як приємно інколи почути кілька приємних слів?! Слово, сказане від усього серця ,зігріває душу,піднімає настрій. Інколи лише одним словом можна зруйнувати те, що будував довгий час, а інколи може зробити когось щасливим, може хоч на кілька хвилин, але щасливим. Приємно інколи почути від друзів, знайомих щирі слова.Ці слова великого українського письменника Івана Франка так вдало передають сутність слова, адже словом можна глибоко ранит, але й можна вилікувати глибокі душевні рани. Тому ми повині памятати, "як много важить слово, одно сердечне ,теплеє слівце".
Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю: