ЗЕМЛЯ наповнювалась людьми, а разом з ними ширився гріх і зло. Пророк Енох попереджав людей, що одного дня Бог знищить усіх безбожників. Попри це на землі ставало дедалі більше зла. Навіть деякі ангели збунтувалися проти Єгови: вони покинули призначене їм місце в небі та взяли собі людські тіла. Сповнені хтивості, вони вибирали собі дружин з-поміж людей. Такий неприродний зв’язок призводив до появи надзвичайно потужних та агресивних велетнів, названих у Біблії нефілім. Вони ще більше поширювали насилля і кровопролиття. Богові було боляче дивитися, як деградує його земне створіння.
Після Енохової смерті в тому зіпсованому світі жив один праведний чоловік — Ной. Він з родиною робив те, що було правильним у Божих очах. Бог вирішив зберегти життя Ноєві та іншим живим істотам, коли постановив знищити злий світ. Він наказав цьому чоловікові побудувати ковчег — величезне прямокутне судно. У ньому мали врятуватися Ной з родиною і тварини різних видів. Ной послухався Бога і кілька десятиліть будував ковчег. Крім того, він був «проповідником праведності» (2 Петра 2:5). Ной попереджав людей про майбутній потоп, але вони не звертали уваги на його слова. І ось настав день, коли Бог сказав Ноєві ввійти в ковчег разом з рідними та зібрати туди тварин. Єгова зачинив двері ковчега, і після цього ринув дощ.
Упродовж 40 днів і ночей ішла шалена злива, аж поки ціла земля не покрилась водою. Загинули всі злі люди. Декілька місяців во́ди потопу сходили з землі, і ковчег опустився на гору. Так врятувалися люди, які провели в ковчезі цілий рік. Із вдячності за порятунок Ной приніс Єгові жертву. Бог запевнив Ноя та його родину, що більше не спровадить на землю потопу, який би знищив усе живе на ній. Як видиму запоруку і нагадування про цю обіцянку Єгова дав веселку.
Після всесвітнього потопу люди отримали від Бога додаткові заповіді. Він дозволив їм їсти м’ясо тварин, однак заборонив споживати кров. Бог також наказав Ноєвим нащадкам заселяти землю. Але деякі з них не послухалися цієї вказівки і під проводом Німрода почали будувати височезну вежу в місті Бабелі, пізніше названому Вавилоном. Вони відмовилися коритись Божому наказу розселятися по цілій землі. Проте Бог розладнав плани бунтівників, вчинивши замішання їхньої мови, і вони почали розмовляти різними мовами. Ці люди вже не могли порозумітися між собою, тому покинули будівництво і розійшлись по землі.
Язик до Києва доведе; у нашого Омелька невеличка сімейка; про мене, Семене, хоч всі на мене, аби я зверху; Настя носить булаву, а Іван плахту; що вільно панові, то не вільно Іванові; ростом з Івана, а розумом в болвана; збирається, як Маланка на весілля; думки Наполеона, а душа заяча; ніби Мамай пройшов; видеруть тебе, як Сидорову козу; який Іванко, така у нього і Маланка; Содом і Гоморра; за царя Гороха; у Сірка очі позичити; для нашого Федота не страшна робота; наша Парася на все здалася; пройти Крим і Рим; на городі бузина, а в Києві дядько; який Сава, така й слава; з Богом, Парасю, поки люди трапляються; у Крим по сіль; куди Макар телят не ганяв; канути в Лету, відкрити Америку.
Орудний
Объяснение:
Н.в.
двісті, сімсот, дев'ятсот
Р.в.
двохсот, семисот, дев'ятисот
Д.в.
двомстам, семистам, дев'ятистам
Зн.в.
двісті ( двохсот), сімсот, дев'ятсот
Ор.в.
двомастами, сьомастами
( сімомастами), дев'ятьмастами
( дев'ятьомастами)
М.в.
( на )двохстах, семистах, дев'ятистах