в історії української літератури є багато по-справжньому великих імен. хтось із письменників прославився чудовими віршами, у когось була незвичайна біографія, комусь випало стати засновником або жанру, або цілого про івана франка можна говорити і в першому, і в другому, і в третьому випадках, але й цього буде мало. адже він належить до геніїв: якими тільки талантами не наділила його природа! поет, прозаїк, драматург — уже таке поєднання в одній людині є рідкісним. а він же не просто писав вірші, оповідання і п'єси. майже кожен його твір ставав явищем не лише в українській, а й у світовій літературі.
як поета франка, єдиного у xix столітті, можна порівняти з шевченком. хоча порівняння — справа невдячна, бо кожен поет цікавий і великий по-своєму. можна лише говорити про рівень слави, популярності. чим же збагатив франко українську поезію? він розширив її тематичні межі, жанрові, віршові можливості. серед поетичних творів каменяра є всі види лірики: громадянська, філософська, інтимна, пейзажна. є багато поем, пов'язаних з проблемами тогочасної україни і присвячених загальнолюдським темам. не можна залишитися байдужим до "зів'ялого листя" — ліричної драми про красу і безсмертя кохання. громадянські почуття пробуджують вірші збірки "з вершин і низин", поеми "мойсей" та "іван вишенський". а які глибокі, мудрі його притчі — про красу, про дружбу, про кохання!
франко-прозаїк створив перші в українській літературі повісті й оповідання про життя і працю робітників. раніше й теми такої не існувало — українська проза була присвячена виключно проблемам селянства. "борислав сміється" — твір про початок робітничого руху, початок боротьби праці й капіталу. новою була також тема інтелігенції, до якої франко звернувся у повісті "перехресні стежки". євген рафалович, герой твору, прагне служити народові, захищати його інтереси, але, щоб іти своїм шляхом, йому треба подолати численні перешкоди. підступні дії заздрісних колег, важкі особистості обставини, — здається, все проти благородного адвоката, проти його цілей і намірів. але рафалович все-таки не відмовляється від обраної дороги — робить свою справу. "перехресні стежки" стверджують високе призначення інтелігенції, ідею служіння суспільству, трудящому людові.
прощения, ответы только по 10(
1. Укажіть прислівники, які пишуться з не- разом.
2)не/порушно, не/втямки, не/глибоко, не/дарма
2. Укажіть прислівники, які пишуться з не- разом.
1)не/дарма, не/порушно, не/здоланно, не/гайно
3. Укажіть прислівники, в яких пишеться -нн- .
2)щоде…о, стражде…о, невблага…о
4. Укажіть прислівники, в яких пишеться -н- .
4)несподіва...о, нежда...о, радіс…о
5. Прийменник — це службова частина мови, яка:
1)виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні
6. Укажіть, у якому рядку всі слова – прийменники.
-
7. Укажіть рядок, у якому всі слова — прийменники, що пишуться разом.
2)оба/біч, по/під, за/ради, за/для
8. Укажіть рядок, у якому всі слова — прийменники, що пишуться через дефіс.
3)з/посеред, з/під, з/поміж, із/за
9. Укажіть рядок, у якому всі прийменники пишуться окремо.
1)з/приводу, у/зв'язку/з, нарівні/з, слідом/за
10. Укажіть рядок, у якому вжито однозвучні з прислівниками прийменники.
4)вздовж, наперед, навколо, близько
ответ:Кажуть, що природа мовчить та не вміє розмовляти. Але це не так. Приходиш до лісу і чуєш, як тріскотять старі дерева, як віє вітерець, як хрустить під ногами гілля. Все це – мова землі. А як приємно восени почути, як шумить листячко, як накрапує дрібний дощик. Такі звуки – спів природи. Вона ніби промовляє до людей. Природа то хоче полаятись за недбале ставлення, то подякувати за те, що ми є. Звуки природи надихають, єднають нас із нею. Послухаєш її мову і здається, що ти – частинка всього всесвіту.