1). Одне з вікон було навстіж розчинене. 2).Полетіла б я до тебе,та крилець не маю. 3).Сімсот тисяч столітніх дерев уже порубано на низьких дніпровських островах. Повний синтаксичний розбір речення
Дружба! Двоє друзів мандрували пустелею.Утомлені тривалою подорожжю,вони посперечалися. У гніві один ударив другого.Той відчув бвль,але нічого не сказав.Він вивів на піску <Сьогодні мій найкращий друг ударив мене>. Мандрівники продовжували йти й натрапили на оазис.Вони вирішили скупатись у водоймі.Той,кого вдарили,мало не потонув,але друг урятував його.Коли отямився,він вирізьбив на камені <Сьогодні мій найкращий друг уряиував мені життя>. Той,хто вдарив свого друга,а потім урятував йому життя,здивувався: Коли я тебе образив,ти написав на піску,а тепер пишеш на камені.Чому? Друг відповів: Коли хтось нас ображає,ми повинні написати це на піску,щоб вітри могли стерти.Але коли хтось робить нам добре,ми повинні викарбувати це на камені,щоб жоден вітер не зміг стерти з нашой пам`яті. Навчімося писати образи на піску і викарбовувати вдячність на камені.
Але ось настає вечер.Зоря запалала пожежею і обхопила півнеба.Сонце сідає.Повітря поблизу якось особливо прозоре, немов скляне; вдолині лягає м'який пар, теплий на вигляд; разом з росою падає червоний блиск на галявини, ще недавно облиті потоками рідкого золота; від дерев, від кущів, від високих стогів сіна побігли довгі тіні ... Сонце сіло; зірка запалилася і тремтить в вогнистому морю заходу ... Ось воно блідне; синіє небо; окремі тіні зникають, повітря наливається мглою.Пора додому, в село, в хату, де ви ночуєте.
Двоє друзів мандрували пустелею.Утомлені тривалою подорожжю,вони посперечалися.
У гніві один ударив другого.Той відчув бвль,але нічого не сказав.Він вивів на піску <Сьогодні мій найкращий друг ударив мене>.
Мандрівники продовжували йти й натрапили на оазис.Вони вирішили скупатись у водоймі.Той,кого вдарили,мало не потонув,але друг урятував його.Коли отямився,він вирізьбив на камені <Сьогодні мій найкращий друг уряиував мені життя>.
Той,хто вдарив свого друга,а потім урятував йому життя,здивувався:
Коли я тебе образив,ти написав на піску,а тепер пишеш на камені.Чому?
Друг відповів:
Коли хтось нас ображає,ми повинні написати це на піску,щоб вітри могли стерти.Але коли хтось робить нам добре,ми повинні викарбувати це на камені,щоб жоден вітер не зміг стерти з нашой пам`яті.
Навчімося писати образи на піску і викарбовувати вдячність на камені.