Кожна людина народжується в межах певної точки географії і є носієм тієї чи іншої національності. Вкрай важливо шанувати традиції і власні «коріння», оскільки саме загальна база об'єднує тисячі людей і змушує їх думати про загальне благополуччя. У кожної людини є батьки. Однак для того щоб відчувати себе повноцінною особистістю цього мало. Індивідуум не може існувати поза межами групи. Кожна людина повинна розуміти, що у нього є рідна мова і земля, а також історія і культура. Якщо відчуття єдності пропаде, то люди просто не зможуть мирно співіснувати. Саме історія робить життя окремого громадянина усвідомленої. Якщо людина не буде знати свого минулого, то він не зможе вибудувати «світле» майбутнє. Вивчати минуле варто тільки з огляду на те, що якщо люди не будуть знати помилок предків, то вони не зможуть виключити їх появи в майбутньому. Якщо абстрагуватися від історії, у людини просто не вийде правильно осмислити те, що він має і оцінити це по-справжньому. Дуже важливо, коли дійсно є з чим порівняти. Багато хто може сказати, що осягнути дух предків - це не першочергове завдання, що аж ніяк не так. Потрібно вивчати історію, що сформувалися підвалини, традиції і вже на їх базі формувати щось нове. Саме тому вказаного предмету приділяється так багато уваги, коли мова йде про шкільну програму. Багато хто недооцінює досвід минулих років, тому саме від нього потрібно відштовхуватися. В історії можна черпати силу і натхнення. Для людини властиво шукати причинно-наслідкові зв'язки або ж знаходити відповіді на питання. У цьому до історія народу.
1.) дуже важливе свято як усього світу, так і моєї сім'ї. навіть з самої назви ми бачимо, що це щось важливе, адже складаєсь з 2 слів: великий і день. справді цей день є величним адже саме тоді воскрес із мертвих ісус христос - наш бог та покровитель. на теренах україни святкувати великдень як воскресіння христа почали ще наприкінці перешого тисячоліття, з приходом християнства й святкується сьогодні.кожна родина святкує цей день по-різному. одня сім'ї збираються разом і їдять свячену їжу, інші як звичайного дня просто сидять та дивляться телевізор.особисто моя сім'я відсвятковує великдень ось таким чином. дуже-дуже рано, близько п'ятої години ранку, ми прокидаємося та йдемо до церква зі святковими кшиками, щоб посвятити паску. потім, посвятивши їжі, йдемо додому й накриваємо самачний стіл зі свячених продуктів. ми снідаємо та лягаємо трішечки відпочивати. зазвичай після невеличкого відпочинки мама і тато звонять своїм друзям та родичам і організовують пікнік. мені це дуже подобається адже тоді я мою змогу привітати своїх друзів, братів та сестер з цим чудовим святом, граюся з ними та розважаюсь. цілий день проходить дуже класно. я із великим-првеликим задоволенням можу сказати, що саме великдень - це моє улюблене свято, який єднає нас та зближує.
Груші на вербі, товкти воду в ступі, бити байдики,
переливати з пустого в порожнє