1. Коли до тебе (одн., Р.в., додаток) чоловік добрий, будь до нього (ч.р., одн., Р.в., додаток) ще кращий.
2. Скажи мені (одн., Д.в., додаток), хто твій друг, то я (одн., Н.в., підмет) скажу, хто ти (одн., Н.в., присудок)
3. Ми з ним (ч.р., одн., О.в., додаток), як риба з водою: я (одн., Н.в., підмет) на лід, а ти (одн., Н.в., підмет) під спід.
4. На тобі (одн., Д.в., додаток), небоже, що мені (одн., Д.в., додаток) не гоже.
5. Книжка – маленьке віконце, а через нього (ч.р., одн., З.в., додаток) весь світ видно.
6. За моє жито мене (одн., З.в., додаток) ще й бито.
7. Що тобі (одн., Д.в., додаток) не мило, другому не зич.
Народився Тарас Шевченко (1814-1861) в селі Моринці, що на Черкащині, в сім'ї кріпаків поміщика Енгельгардта. Дуже рано хлопець залишився круглим сиротою. Подальша доля малого Шевченка - аж до викупу його з кріпацтва - була пов'язана з долею Енгельгардта, з Петербургом. Тут Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, з поетом Євгеном Гребінкою, а згодом - з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які відіграли в житті Шевченка надзвичайну роль, - у 1838 році викупили його з кріпацтва. Того ж року Шевченка зарахували учнем Академії мистецтв. Навчався він під керівництвом Карла Брюллова. А вже 18 квітня 1840 року з'явилася перша збірка поезій – «Кобзар» - подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й у самосвідомості українського народу.
Якщо ви мрієте відвідати знамениті Єлисейські поля Парижа, ви побачите зовсім не те, що очікували. Сьогодні - це страшенно галаслива і газована автомобілями центральна вулиця , наповнена до того ж, чудернацькими витворами митців-авангардистів, обабіч багаторядної проїжджої частини .
Справжні єлисейські поля (у розумінні земного раю), збереглися в Україні, а саме на Черкащині, у благословенній Умані. Благословенній тому, що місто лежить в особливій кліматичній зоні, багатій сонцем, насиченій яскравим повітрям і немовби "закритій" від надмірних дощів. Саме тут наприкінці 18 століття граф Потоцький розпорядився спорудити один зі своїх маєтків і розбити навколо 20-гектарний дендрологічний парк, в якому було б зібрано унікальні дерева з усього світу. "Софіївка" - таку назву отримала літня резиденція графа, споруджена на честь його дружини Софії, кохання до якої було вистраждане багатолітньою забороною одружитися і недовгим щастя у шлюбі.
Відомий російський мандрівник І.М. Долгорукий відвідавши "Софіївку" 1810 року писав: "Ніщо не може зрівнятися з тим, що тут бачиш, усе зачаровує, захоплює. Сад цей - один із щасливих
і неодмінних наслідків мистецтва людського..."
Сьогодні "Софіївка" є цінним, науковим і культурно-освітнім центром. Кожний куточок парку, овіяний міфами і легендами стародавньої Греції та Риму, пов'язаний з переказами і та романтичними історіями про сімейне життя Потоцьких.
З якого б боку ви не знайшли до парку, він скрізь прекрасний!