Усі люди різні. Кожен має свій індивідуальний набір рис, як позитивних, так і негативних. Не існує абсолютно поганих чи добрих людей. Усі мають світлу й темну сторони душі. Тож не можна сказати, що порядною є та людина, яка володіє лише позитивними рисами. Та й чи існує така людина взагалі? Порядною є та людина, яка прагне вдосконалитися, позбутися своїх вад.
Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.
Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.
Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.
Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.
Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.
КОШЕНЯТКО. Я дуже люблю домашніх тваринок. І ось нарешті батьки мені подарували на день народження кошенятко. Воно було маленьке, пухнасте, чорного кольору з білою цяточкою на лобі. Цяточка мала форму зірочки, тому всі почали називати кошеня Зірочкою. Кругленька мордочка з чорним носиком, блискучими очицями і маленькими стоячими вушками була у мого кошеняти. Яке воно було кумедне! Товстеньке, на коротких ніжках. Щоразу, коли воно мене бачило, підбігало, терлося об ноги, ніби за погратися з ним. Кошенятко мало веселу вдачу, а тому дуже швидко стало улюбленцем родини. Найбільше Зірочка любила гратися з паперовим метеликом. Кошенятко весело підстрибувало, ставало на задні ніжки, крутило голівкою.Я дуже люблю свою Зірочку і задоволений тим, що вона у мене є.
На летних каникулах у меня было настоящее приключение. Мы с друзьями двоих маленьких щенят.Произошло все так. Мы шли по улице в частном секторе. Возле мусорного контейнера я услышал странный писк. Мы выяснили, что писк доносится из мешка черного цвета, который лежал рядом в кустах. В мешке был кто-то живой. Мы развязали мешок и нашли там двоих маленьких щенят.Щенки не были слепыми, даже обросли шерсткой. Они были красивыми, черные с рыжим. Наверное, кто-то из их родителей был овчаркой. И мы с моими друзьями Леной и Антоном решили их пристроить в хорошие руки.Мы стали звонить, ходить по знакомым, родственникам, которым могла требоваться собака. Но никому щенки были не нужны. Так целый день мы забегали домой только поесть. Мы уже просто отчаялись. Как вдруг одна знакомая тетя Люда, у которой свой дом, сказала: «А погодите, я с мужа». Вышел дядя Саша, посмотрел щенят и взял одного в хозяйство! Как мы радовались!Но второго щенка никто не брал. Дядя Игорь, знакомый, дал совет: не хотят брать бесплатно, так продайте его на рынке. Ночью щенок был у Лены, а утром мы пошли на рынок его продавать. Мне мама сказала, что толку из этого не будет, что щенка купят те, кто делает шаурму! На рынке мы стали у стеночки, посадили щенка в коробку и назначили цену в сто рублей. Все продавцы над нами смеялись и говорили, что щенки даром никому не нужны.Вскорости к нам подошел дядька. Он приехал на машине из села, торговал семенами и услышал про щенка. Он купил его у нас. Мы специально ходили посмотреть, не шаурму ли он продает. Так мы пристроили щенят в хорошие руки.
Відтак, порядність не є синонімом моральної досконалості. Відповідь на питання, що таке порядність, криється у корені самого слова. Як на мене, порядність – це швидше моральна послідовність, відповідальність. У порядної людини за словами йде діло, причому одне з одним співвідноситься без коливань.
Порядна людина завжди дотримується своїх обіцянок, уникає образ і не завдає шкоди ближньому навмисно. Порядна людина силою свого духу все навколо впорядковує, надає лад своїм лише прикладом. ЇЇ внутрішня злагодженість та впорядкованість поширюється й на оточення.
Існує суперечливе питання, чи є порядність вродженою якістю людини, чи її можна виховати впродовж життя. На мою думку, порядність можна розвинути й навіть самотужки. Адже людина, по-перше, просто не може народитися підлою, це суперечить самому життю. А по-друге, усі люди змінюються.
Стати порядною людиною ніколи не пізно. Хтось приходить до цього лише після того, як сам пережив образу та непорядне ставлення до себе.успадковує цю рису, маючи з самого дитинства гідний приклад, не уявляючи собі інакшого життя.
Звичайно, краще, коли людина із самого дитинства усвідомить, що за словом має стояти діло. А взаємоповага та співчуття одне до одного – це запорука того, що порядних людей ставатиме все більше, а наше життя змінюватиметься на краще.