Н.в. (хто?що?) п`ятдесят
Р.в. (кого?чого?) п`ятдесяти
Д.в. (кому?чому?) п`ятдесяти, п`ятдесятьом
З.в. (кого?що?) п`ятдесят, п`ятдесятьох
О.в. (ким?чим?) п`ятдесятьма, п`ятдесятьома
М.в. (на кому?на чому?) (…)п`ятдесяти, (…)п`ятдесятьох
Називний шістдесят
Родовий шістдесяти, шістдесятьох
Давальний шістдесяти, шістдесятьом
Знахідний шістдесят, шістдесятьох
Орудний шістдесятьма, шістдесятьома
Місцевий на/у шістдесяти, шістдесятьох
н. п'ятсот
Р. п ‘ятИсот
д. п ’ятИстам
Зн. Як називний Або родовий
Ор. п ’ятьМАстами
м. … п ‘ятИстах
н. Шiстсот
Р.шестИсот
д. шестИстам
Зн. Як називний Або родовий
Ор. шістьМАстами
м. шестИстах
Жодна інша пора року не радує око таким багатством кольорів та відтінків, хоч кожна по-своєму красива. Осінь недарма називають золотою – особливо в жовтні, коли листя на деревах стають усіх можливих кольорів – лимонно-жовті, жовтогарячі, золоті, червоні та насичено-багрові. А берези та верби ще й досі зберігають своє свіже зелене вбрання. Найбільш яскравий і сонячний жовтий колір з-поміж усіх має листя ясеня. Це моє улюблене дерево. Мені подобається прогулятися в парку ясного жовтневого дня, коли навіть повітря виблискує якоюсь дзвінкою прозорістю, над головою розкидається безмежне синє небо, а де-не-де поміж гілок проглядають червоні ягоди достиглої горобини.
Така барвиста пора осені настає раптово та швидко минає. На зміну їй приходять дні, коли дивишся на світ ніби крізь сіру вуаль дощу. І приглушуються барви, відтінки, заспокоюється, готуючись до зимового перепочинку, природа. Небо опускається нижче, листя стає коричневим та посохле падає нам під ноги.
Проте недарма співається в пісні, що у природи немає поганої погоди.
Объяснение: