7.) Прочитайте оповідання та виконайте завдання. СІМ ГОСПОДИНЬ У нас у хаті небагато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Ма- рина, та Христя, та Катря, та Оля, та Ліна. Порахуйте, скільки їх. Мама каже: Оксано, замети хату! Добре, озивається Оксана, та тільки мама за двері — кри- чить меншій Христі. А та на Юльку перекладає, щоб вона цю роботу виконала. А Юля і не думає працювати, пригадує, як мі- сяць тому підмітала. На Катрусю меншу киває. Та й Катруся не поспішає мамі допомагати. Про семирічну Олю згадала, мовляв, якщо та ніколи за віник не береться, то їй, старшій, і зовсім не- гоже працювати. Оля на старих сестер дивиться, та й собі від віника відвертається, на п'ятирічну Ліну поглядає: «Той що, що маленька. Нехай привчається, а то виросте за сестриНІМи спинами та не буде знати, як мамі допомагати!» А Ліна не стала відмовлятися. Віник узяла та як почала піді- тати! Кушпелу таку збила, що й у хаті нічого не видно. Зайшла мама. Схопилася за серце: Лишенько моє, лишенько! Правду кажуть люди: де сім господинь, там хата не метена! (За І. Сенченком). А. Доведіть, що прислів'я, використане в останньому реченні оповідання, не є уза- гальнено-особовим реченням. Б. Змоделюйте за зразком оповідання життєву ситуацію, яку можна описати одним із прислів'ів (усно). 1. Сім раз відмір, а раз відріж. 2. Пильнуй свого носа, а не чужого проса. 3. Воду решетом не носять. 4. Коней на переправі не міняють (Нар. тв сделать задание Б)
У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки.
А. Чехов
Якщо є поняття "справжня краса", отже, існує і удавана, штучна, далека від істини. Чи одне і те саме ми розуміємо, коли говоримо: "Яка красива дівчина!" і "Яка красива людина!"?
Перше, що спало на думку; коли задумався про справжню красу людини, — це Елен і Наташа, якими їх побачив на балу Андрій Волконський. "її [Наташині] оголені шия і руки були худі і некрасиві в порівнянні з плечима Елен". Але в чомусь же князь побачив перевагу цієї "зляканої і щасливої дівчинки"? У тому, як вона розцвіла щирою посмішкою йому назустріч, як під час танцю "обличчя її сяяло захватом". Молодий князь побачив справжню красу Наташі: вона була в кожному її русі, якесь внутрішнє світло прикрасило її худенькі плечі і тонкі руки, її ще "невизначені груди".
Мені здається, що слова Чехова, відомі всім і кожному, не слід розуміти буквально. Я думаю, що письменник хотів висловити думку про красу як своєрідну гармонію. Добрі пориви душі, розумні і прекрасні думки можуть зробити людину зовні красивою, а от злу душу і хибні думки зовнішня краса не сховає.
Справжня краса людини в її вчинках і діях, у її стосунках з навколишнім світом. Культурна, інтелігентна людина завжди істинно красива, тому що багата душею. Адже скільки разів ми зіштовхувалися в житті з такими оцінками нових для нас людей