напевно кожне місто мае символ духовного життя. Місце , в яке душа повертається знову і знову. Місце, де можна поспілкуватися зі Всевишнім, поділитися своїм горем і радістю , смутком і перемогами.
Святині досі вражають величність та розкішшю . Окрасою ношої столиці по праву вважається Софіївський собор. Скільки всього побачив храм на своєму віку. Саме тут відбувалися наівідзначніші подіі у становленні державності України.
Та справжньою перлиною заповідника Софія Київська залишається дзвіниця – пам'ятка козацького бароко. Деревяна чотириярусна споруда, збудована за Петра Могили, отримала чимало випробувань на свою долю: пожежу, обвали, блискавку. Сьогодні складно в це повірити ігаючи за такою красою. Тепер вже не дерев'яні, а цегляні стіни височіють на подвір'ї храму.
Ось і закінчилися новорічні канікули. Дуже багато цікавого відбулося в цей період. Для початку розповім про те, як я зустрів Новий Рік.30 грудня ми з татом пішли за ялинкою. Дуже довго вибирали, і нарешті, вибрали пухнасту сосну невеликого росту. Коли прийшли додому, тато відразу поставив її на столик в кутку зали. Я взявся прикрашати ялинку гірляндою, яка яскраво світиться, красивими ялинковими іграшками і білим струмливим дощиком. До того моменту, коли я закінчив наряджати ялинку і прикрасив зал зі своєю кімнатою, мама прийшла з роботи. Я взявся допомагати їй готувати різні страви до новорічного столу.Сам Новий Рік я святкував у домашньому колі: з мамою, татом і сестричкою. Ми слухали новорічне привітання президента, годинник пробив 12 і я загадав бажання, яке має збутися цього року. Дід Мороз приніс мені під ялинку футбольний м'яч, книгу з повістю Артура Конан Дойля «Собака Баскервілей», красиві зошити і багато солодощів. Загалом, все те, що я хотів. А наступного дня ми пішли в гості до бабусі з дідусем – привітали їх з Новим Роком, а потім поїхали на виставу біля ялинки на центральній площі міста. Там влаштовували конкурси Дід Мороз зі Снігуронькою, ми з ними водили хороводи, співали пісні. Я розповів вірш Дідові Морозу і він мені подарував фотоальбом.В інші дні я гуляв у дворі зі своїми друзями. Ми ліпили сніговика, грали в сніжки і каталися з гірки на санчатах. Також я ходив з батьками на каток. Хоч я не дуже гарно вмію кататися і був там вперше, мені дуже сподобалося і я із задоволенням піду ще раз, коли мама з татом дозволять.
Коли я був маленьким ми з мамою були у селі. Вона повела мене помилуватися природою. Спочатку ми йшли дубовою посадкою.Потім я побачив білу поляну.Я підбіг ближче і поринув у щось пухнасте і м"яке.То були кульбабки.Я нахилився подивитися на квіточки ближче.В них були шапочки з легких пушинок. Тоді дмухнув вітерець і вони полетіли .Як же це було красиво!Нас вкрило неначе снігом серед літнього лугу. Ми ще довго гралися дмухаючи один на одного.Той кульбабковий пух лоскотав мене і мені було смішно та радісно.
напевно кожне місто мае символ духовного життя. Місце , в яке душа повертається знову і знову. Місце, де можна поспілкуватися зі Всевишнім, поділитися своїм горем і радістю , смутком і перемогами.
Святині досі вражають величність та розкішшю . Окрасою ношої столиці по праву вважається Софіївський собор. Скільки всього побачив храм на своєму віку. Саме тут відбувалися наівідзначніші подіі у становленні державності України.
Та справжньою перлиною заповідника Софія Київська залишається дзвіниця – пам'ятка козацького бароко. Деревяна чотириярусна споруда, збудована за Петра Могили, отримала чимало випробувань на свою долю: пожежу, обвали, блискавку. Сьогодні складно в це повірити ігаючи за такою красою. Тепер вже не дерев'яні, а цегляні стіни височіють на подвір'ї храму.