видатною людиною стати може тільки тої хто зробив щось видатне для своєї країни. Наприклад узяти Тараса Григоровича Шевченка. Ця людина є кобзарем нашого народу. Він прославив Україну своїми творами і своїм патріотизмом. Він пройшов великий шлях і дуже багато страждань. Його били мучели і засуджували у великому патріотизмі до країни . Але він не здавався і продовжував прославляти Україну і писати твори та вірші. Такий шлях пройти не легко і дуже мало людей Дей можуть його пройти.Тому Тарас Григорович Шевченко став дуже видатною людиною для України та для нас.
Чим був український Майдан грудня 2013 – лютого 2014? Визначити його природу непросто. Не можна рубонути з плеча й дати однозначне визначення. Досі перебуваючи всередині процесу, у свіжих травмах і ранах, радощах і ейфорії Майдану, несила авторитетно визначити, чим він був, водночас не будучи чимось іншим.
Авжеж, ми маємо хронологію подій, яку можна простежити до години, ми володіємо цілим архівом людських історій і спогадів, терабайтами візуальної інформації, аудіо і відео, морями конспірологічних теорій і горами політтехнологічних гіпотез. А психологи та психіатри – історії психічних хвороб і відхилень. Хоча де знайти психічно здорового психолога і психіатра після Майдану...
Майдан мільйонів облич
Однак авторитетно заявити “Майдан був ...” не наважиться ніхто. Точніше, може, і наважиться, та хто ж йому повірить. На Майдані в кожного була своя думка, ідея, правда. Майдан був живим процесом, де гормональні колективні вибухи чергувалися повним штилем і апатією, справжня війна поступалася тривожному перемир’ю, а доброта приходила на зміну ненависті. Сьогодні ти міг напоїти ворога чаєм і віддати йому півпачки сигарет, а завтра отримати від нього кулю в око. Сюди кожен ішов зі своїм багажем, зі своїми скелетами в шафі, уявленнями про цей світ, життєвими установками, досвідами. Навіть моральні установки в людей бували різні. Майдан мав мільйони облич.
Можна сказати “Майдан був революцією гідності” або “Майдан був виступом за європейські цінності”, але це буде лише частиною великої картини, окремим її фрагментом. Бо, крім гідності та європейських цінностей, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи і національно-визвольна боротьба, протистояння громадянина з державою і велика геополітична провокація, всенародний фестиваль креативу і вибух нової естетики спротиву. Зрештою, тут було щось значно важливіше, посутніше, щось таке, що стосувалось головного людського питання – боротьбою за виживання з надією на нове життя. Бо від усього, що обіцяла нам майбутня історія віяло лише руйнацією, тліном і смертю. Так, питання стояло саме так: життя або смерть.
ПІШОХІД 1, хода, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Фр., III, 1950, 16); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).
ПІШОХІД2, ходу, ч., заст. Тротуар. На пішоході нас минають, штовхають (Тесл., З книги життя, 1949, 47); По вузеньких пішоходах поспішають люди (Панч, На калин. мості, 1965,