М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

БУДЬ ЛАСКА ДУЖЕ ДО ІТЬ ЦЕ ДУЖЕ ПОТРІБНО. Переробити в цьому тексті речення так щоб вони стали односкладними (переробити не менше 6 речень) і вказати яке воно (наприклад означено особове, неозначене особове і т.д.)

Музеї… Мовчазні свідки подій, що сягають глибини віків… Вони є не просто об’єктами нашої культурної спадщини, а особливою складовою процесу духовного відродження, національною пам’яткою народу. Літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського є своєрідною візитівкою Вінниці.

Розташований майже у центрі міста по вул.Бевза,15, музей видатного класика української літератури Михайла Коцюбинського, здається, «живе» у якомусь іншому вимірі. Буквально за кількадесят метрів від садиби гуркочуть трамваї, нескінченним потоком рухаються автівки, у повсякденних клопотах снують перехожі, а тут, у родинному гнізді видатного письменника… ідилія!

Вінницький літературно-меморіальний музей М.М.Коцюбинського відкрито 8 листопада 1927 року в будинку, де 17 вересня 1864 року народився письменник і жив з перервами до 1897.

Цій події передувала велика та копітка робота. В 20-ті роки лектор укрпедтехнікуму О.В. Троцюк разом із студентами розшукав будиночок, в якому жила сім’я Коцюбинських. Взимку 1925 року молодший брат письменника – Хома Михайлович приїхав у своїх службових справах до Вінниці. Він звернувся до школи імені М.Коцюбинського, щоб привернути увагу до будиночка. Громадськість міста перейнялась цією проблемою. При Вінницькому окрвиконкомі, відповідальним секретарем якої був керівник Вінницької філії Всеукраїнської Академії Наук і науково-краєзнавчого “Кабінету виучування Поділля”, відомий історик В.Д.Отамановський, було створено комісію для увічнення пам’яті М.Коцюбинського.

Після того, як Коцюбинські продали хату і садибу у 1897 році, виїжджаючи до Чернігова, будинок мав кількох власників. Протягом багатьох років будинок не ремонтували і ліва половина його зовсім завалилася. В правій, напівзруйнованій половині й добудові, що її побудував один із власників, мешкало три родини. Садок був занедбаний, двір загиджений. Все це являло сумну картину і мало хто знав, що ці руїни – дорогий куточок для кожного українця.

Багато зусиль доклав Хома Михайлович Коцюбинський, щоб відремонтувати й реставрувати хату, впорядкувати садибу. Він став першим директором новоствореного музею, першим автором експозиції. В кімнаті, де народився і жив письменник, за вказівками Хоми Михайловича, відбудовано лежанку, на якій Михайло Михайлович любив відпочивати після цілоденної біганини по лекціях.

На території садиби збереглися комора, сторожка, є садок, де ростуть липи, груші-глеки, посаджені ще дідом письменника Максимом Абазою, а також привезені М.Коцюбинським із Криму тамариск і магонія подуболиста. Тут ростуть і субтропічні агави, які любив письменник.

Експозиція музею побудована за монографічним принципом і розміщена в п’яти кімнатах меморіального будинку. Різноманітні матеріали послідовно розкривають життєвий і творчий шлях письменника, його громадську діяльність.

В музеї зберігаються в оригіналах такі реліквії, як метрична книга із записом про народження письменника, книги з його бібліотеки, особисті речі, перші прижиттєві видання творів Коцюбинського, книги з його автографами і багато інших цікавих матеріалів.

Музейні фонди нараховують понад дев’ять тисяч експонатів, серед яких: рукописи, фотодокументи, переклади творів письменника мовами багатьох народів світу, предмети побуту та етнографії. Зберігаються роботи відомих українських художників: О.Кульчицької, І.Касіяна, Г.Якутовича, І.Їжакевича, М.Жука, скульпторів: І.Гончара, Ф.Коцюбинського.

До музею, як до культурного центру, зверталися шанувальники художнього слова. Тут бували Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Любов Забашта, Максим Рильський, Михайло Стельмах та інші. Працівником музею був письменник, автор відомої кіноповісті “Родина Коцюбинських” Олександр Левада. Великий внесок у вивчення й популяризацію творчості письменника зробили його нащадки: молодший син Роман, який у 1934 році був директором музею, донька Ірина, внук Юлій Романович, правнук Ігор Юлійович, племінниця, відома літературознавець Михайлина Хомівна Коцюбинська.

З 1981 року започатковано літературну премію імені М.Коцюбинського, а з 1997 року вона набула Всеукраїнського статусу.

Сьогодні Вінницький літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського – значний культурний та науково-методичний центр, який очолює заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки журналістів України Федір Панчук.

В музеї традиційно проводяться конференції, фестивалі, літературно-мистецькі проекти, презентації та пленери. Постійно використовуються інтерактивні форми роботи з дітьми: проводяться літературні квести, започатковано цікавий проект “Ніч у музеї” – мистецьке дійство з насиченою культурною програмою та великою кількістю глядачів, створено гуртки з навчання малювання, декоративного розпису та декупажу.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Morkovka911
Morkovka911
05.05.2023
Як дитина відчуває себе серед людей-однолітків? Цікаве питання, точної відповіді на яке не знайти. Все залежить від певної дитини, її характеру, поведінки в суспільстві та наявності зв'язку з однолітками. Деякі, досить сором'язливі чи просто замкнені у собі діти, дуже важко переживають спілкування з однолітками чи навіть з людьми у цілому. Їм важко знайти спільну тему для розмов, відчувають невпевненість і дискомфорт в присутності інших, багато часу проводять насамоті чи займаючись улюбленою справою. Такі люди неговіркі. А деякі навпаки не можуть жити без суспільної уваги, без галасних балачок та компаній друзів. Вони активні в бесіді, жартують чи просто яскраво виражають власну думку. Такі люди люблять бути серед однолітків і ведуть себе разом з ними впевнено и спокійно, не думаючи про свої наступні слова і реакцію збоку співрозмовників на них.
Отже, на мою думку, це питання не має однозначної відповіді, бо відповідь є для кожної особи унікальною.
4,4(92 оценок)
Ответ:
Наш класс… Почти восемь лет мы проучились вместе, лишь некоторые перешли в другие школы, а некоторые пришли к нам, влились в наш большой разношерстный -4 коллектив. Сорок пар любопытных глаз и ушей. Сорок пар быстрых ног. Сорок пар вечно занятых чем-то рук. Сорок вопросов, сорок ответов. Мы так похожи и в то же время так отличаемся друг от друга. Знаем, с кем лучше учиться, а с кем — отдыхать, кем можно восхищаться, а кого — подразнить.Все вместе мы образуем большое, неуемное, громогласное существо — 8-Б класс. Оно имеет свои привычки и даже традиции, и учителя никогда не ошибутся, что это именно мы, даже если зайдут в класс с закрытыми глазами. Учителя и родители говорят нам, что школьные годы не забываются. И когда видишь, с какой радостью мама встречается со своей школьной подругой на улице, а папа рассказывает о своих школьных забавах и шалостях, веришь — они правы.Десять лет мы проведем вместе в стенах нашей школы. Будем читать одинаковые книги, отвечать на одинаковые вопросы. Можно ли забыть период, который занимает больше половины твоей жизни?Сейчас мне кажется, что различий в нас все-таки больше, чем похожего. Не всех своих одноклассников я могу назвать друзьями или даже товарищами. Есть ребята, чье поведение я не одобряю, чье общество мне неприятно. Кажется, неужели меня будет интересовать судьба этого человека после выпуска?
4,4(87 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська мова
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ