Я живу у великому приватному будинку на тихій вулиці. В моєму будинку два поверхи, підвал та горище. Ще у нас є гараж і майстерня. На першому поверсі розташовані кухня, зал та кімната батьків. Моя кімната знаходиться на другому поверсі. Наш будинок дуже гарний. Тато його збудував сам.
Коли до нас приходять гості, мама накриває стіл у залі. Це сама велика і світла кімната в нашому домі. Вітальня дуже затишна, тому що в ній стоїть камін. Ми любимо збиратися перед ним вечорами, пити чай і дивитися на вогонь. Перед каміном лежить білий пухнастий килим. Я часто лежу на ньому і читаю книгу.
В моєму будинку гарна кухня. На ній мама готує мені, і татові сніданки, обіди та вечері. По вихідних мама пече пиріжки або печиво. Коли я приходжу з вулиці або зі школи, мене завжди чекає щось смачненьке. Мама дуже смачно готує.
У своїй кімнаті я проводжу найбільше часу. В ній стоїть ліжко, комп’ютерний стіл і книжковий шафа. На стіні висить карта світу. Я люблю вивчати карту, країни і океани. На полицях стоять моделі кораблів, які ми зробили разом з татом.
Ще мені дуже подобається наш горище. З вікна видно вся вулиця і річка. Дивлячись на неї, уявляю себе моряком. Коли я закінчу школу, я піду в плавання капітаном красивого білого корабля.
Джерело: https://mykniga.com.ua/tvory/mij-budinok-tvir.html
Объяснение:
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
А ось послухайте.
Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.
ответ:Символічний світ Сковороди можна трактувати як культуру. Культура - це сукупність символів і загальний символ, за до яких відбувається зустріч іманентного й трансцендентного. Як Біблія вимагає символічного прочитання, так і культура повинна виявити свій істинний смисл, схований за масивом символів. Мета кожного символу Біблії - вести людину до пізнання невидимого. Перед очима людини повинна впасти завіса буквального, історичного світу й відкритися вічність. Таким чином, завдяки третьому символічному світу, невидимий світ перетворюється на видимий і стає можливим для сприйняття.Підсумком філософських і життєвих пошуків Г.С. Сковороди е розроблене ним учення про щастя. Щастя він розглядав насамперед як стан незалежності від зовнішніх умов існування й стан душевного спокою. Уся його філософія органічно пов'язана з його життям і спрямована на утвердження духовності як адекватного середовища людського існування. Ідейну позицію Г.С. Сковороди вирізняло й специфічне ставлення до соціального світу, до сучасної йому цивілізації. Він проповідував духовну активність індивіда, але це зовсім не означало його соціальну активність. Український мислитель був в опозиції до сучасної йому соціальної організації й культури. Водночас він не збирався змінювати існуючий порядок у цілому, підкоряти його певній ідеологічній системі. Для нього дорожчий автономний індивід, який розуміє, що відбувається навколо. У цьому індивідові й слід розбудовувати все те, що належить до сфери духу, тобто культуру. Мета людини - опанувати духовне багатство і таким шляхом досягти істинного щастя. Заперечення Г.С. Сковородою сучасної йому цивілізації - це неприйняття того зла, що панувало в ній, але це не втеча від реальності, а спроба формування, вирощування в собі справжньої реальності - реальності духу, що і є культурою.
Объяснение: надеюсь :0