Багато століть тому, людина цілком залежала від природи. Вона була безпорадною перед сильною зливою, пожежами лісів, виверженнями вулканів…
Але вона жила в єдності з природою. Вона була вдячною за їжу, що давав оточуючий світ, та за придатні умови для існування. Людина була чутливіша для природних ритмів, адже їй це допомагало вижити та пристосуватися до можливих природних змін.
Сьогодні здається, що людина нарешті перестала залежати від природі. Ми починаємо вірити в ілюзію, що нібито ми самі по собі, окремо від неї, що ми підкорили, але це зовсiм не так, бо матiнку природу, не пермогти, не пiдкорити.
Орудний - родовий
Галуззю - галузі,
подорожжю - подорожі,
сталлю - сталі,
міццю - міці,
височінню - височіні,
загибеллю - загибелі,
жовчю - жовчі,
якістю - якості,
доповіддю - доповіді,
ім"ям - імені,
галченям - галченяти,
гусеням - гусеняти,
сім"єю - сім"ї,
хлоп"ям - хлоп"яти,
далечінню - далечіні,
міддю - міді,
голуб"ям - голуб"яти,
коліщам - коліщати,
курчам - курчати,
племенем - племені.
В орудному відмінку однини всі іменники III відміни мають закінчення -ю. Перед закінченням після губних та р пишемо апостроф.
У родовому відмінку однини в іменниках із суфіксом -ен- виступає закінчення -і: імені, племені. В іменниках із суфіксом -ат- пишеться закінчення -и: теляти, лошати.
