Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
моя мама ніколи недозволить мені купити цю іграшку!я ніяк неможу зробити домашне завдання.василь мені не до смаку.я не зовсім зрозуміла цей матеріал.мені сидіти за ціею партою не високо ,а низько.моя сестра щоденно займаеться спортом.на роботи мій тато працює сумлінно.на уроках української мови я веду себе схвильовано.мені важко дається математіка.вчителя дохідливо пояснюють матеріал.
1.Мій друг занадто вразлива людина.
2.Так гарно на вулиці весною,все цвіте та пахне.
3.Моя бабуся ставиться до мами по-материнському.
4.Надзвичайно красиві були квіти в моєму саду.5. Щороку я відпочиваю на морі.
6.Здалеку до мене приїхали друзі.
7.Наперекір своїй мамі, я пішла гуляти.
8.Весело мені було гуляти в нашому дворі.9.Найдорожче , що в мене є — це ти .10.Нікуди не можу подітися від любові до тебе. ну как))