Смішна історія сталася зі мною влітку, коли я гостював у бабусі на дачі. Це дивне місце - буйна зелень, зарості соковитою і стиглої малини, плодові дерева, по гілках яких дуже весело дертися, щоб зірвати стигле яблуко або ароматну грушу. Однак вечорами ми стали помічати дуже дивний шум з сусіднього занедбаного ділянки, густо порослого чагарником. Здавалося, там ховається величезний і страшний звір. Одного разу дорослі ненадовго відлучилися, залишивши на дачі нас з молодшою сестрою. І в цей час моторошний шум за сітчастим парканом відновився. Він супроводжувався хрускотом гілок, шелестом торішнього листя. Як старший брат і захисник, я кинувся в сарай і схопив перше, що підвернулася під руку - велику лопату. І навіть моя маленька сестричка кинулася за своїм іграшковим совочком для піску. З таким страхітливим «озброєнням» ми завмерли біля хвіртки, чекаючи появи жахливого монстра, якому і готувалися дати відсіч. Яке ж було наше здивування, коли з-під сітки прямо до нас виповз крихітний їжачок зі смішною чорним носиком і очима-намистинками. Він діловито сопів і тупав, створюючи той самий шерех і хрускіт, якого ми так боялися щовечора. В цей же момент з'явилися дорослі, застав нас в войовничої позі. Цей кумедний випадок дуже повеселив всіх, і ми з сестрою засоромилися своєї безглуздої боязні. З тих пір ми знаємо, що дорослі їжаки і навіть ежата здатні видавати дуже сильний шум.
Прийшло літо. На вулиці тепло, світить сонечко, метелики літають. Бджілки (переведи - упорно) займаються своєю роботою. Та саме головне. Канікули! Теперь багато вільного часу і можна гуляти досхочу! Батьки дозволили проїхати на річку. Ми взяли з собою багато їжі та одразу сіли у таксі і поїхали. На річці було дуже гарно. Відпочивати на природі не тільки весело, але й корисно. Так, ми відійшли від теми. Я дуже довго купався(лася), мені було дуже весело! А ще я знайшла нових друзів. Я (заметила, заметил) що хтось почав смітити. Як це можна засмічувати природу?! Як я зігрілась(зігрівся), одразу зібрала(зібрав) сміття і кинула у наш мішок для цього. День досі був недзвичайний. Мені дуже сподобалось. Хотів би ( хотіла б) я вічні канікули. Але.. Це тільки мрія
Це було дуже давно.
Один раз Мовознай потрапив у дивну кімнату. Вона знаходилася у школі. Йому було цікаво що там.
Посеред кімнати лежала скринька. Мовознай відкрив її.
Але як тільки він відкрив скриньку, його понесло у якийсь інший світ.
Перед ним була широка ріка. Біля неї був коричневий, неначе гречаний камінь.
"Дуже дивне місце" - подумав Мовознай.
Але Мовознай прокинувся. Насправді він просто спав. "Як змова якась" - сказав Мовознай ображено.
Але у велике чудо треба вірити!