Якщо вдатися до невеликого лінгвістичного розслідування та звернутися до словника синонімів, ми одержимо ось такий ряд відповідників до слова амбітний: честолюбний, владолюбний, зарозумілий, чванливий, гордовитий, пихатий, марнославний, хизливий, себелюбний, пихатий, чванливий, гонористий. Тепер спитаємо самих себе: я хотів би мати справу з людиною, у якої такий перелік особистих якостей? Я певен, скажете - нізащо! Такому місце у клініці для невиліковних хворих на манію величі!
Тепер задамо собі друге питання: а сам я хотів би бути амбітним? І чесно собі відповімо: якщо в міру, то чому б і ні? Справді, адже амбітна людина в житті досягає усього, чого прагне. Вона цілеспрямована, в міру честолюбна, вміє ставити перед собою завдання і вирішувати їх. І, що найсуттєвіше, - не йти при цьому по головах.
Отже, можна бути людиною зі здоровою, я б сказав, амбітністю. Тобто честолюбство замінити на самолюбство, владолюбство на толерантність, зарозумілість - на адекватність, чванливість - на оптимізм і далі за списком. Тоді амбіцій поменшає, а здорового глузду - навпаки. Отже, і зайняти цілком поважне місце у житті та суспільстві стане простіше.
(166 слів)
Комунікативні стратегії розрізняються за тієї мети, яку вони переслідують. Ми можемо виділити наступні типові цілі комунікації: конвенциональная (згода, укладення договору в ситуації конфлікту або підтримання договору (конвенції); конфліктна (виявлення розбіжностей і акцентуація на розбіжностях учасників комунікації з тим, щоб створити конфлікт або підтримку, розпалювання існуючого конфлікту); маніпуляційна (захоплення смислового простору комунікації з тим, щоб нав'язати учаснику комунікації свою комунікативну стратегію і відповідно своє бачення реальності (С. Дацюк).
1.