1. Напевно, день і ніч дивився б кіно.
2. Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани.
3. Відомо, що розвитку творчих здібностей, безумовно, сприяють різні умови.
4. І ти завжди, я сподіваюсь, будеш чесною людиною, якій можна довірити найважливішу таємницю.
5. Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся.
6. Якщо він хизується, що йому, мовляв, байдуже, то кривить душею, маскує невгасимий внутрішній біль.
7. Художня кінематографія існує, як відомо, на базі літератури, кінодраматургії, отже, висока якість фільмів обумовлюється передусім творчою повноцінністю сценаріїв.
8. Пісня, здавалося, бриніла вже в ньому.
9. Кажуть, дні на полі - хліб у коморі.
самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?
Дуже близькою частиною мови є дієприкметник
вказуе на ознаку
запаху (п’янкий, запашний),
кольору (білий, зелений),
віку (старенький, давній),
розміру (величезний, середній),
матеріалу (діамантовий, дерев’яний),
якості (твердий, гнучкий),
принадлежності (зятів, сестрин),
простору (далекий, близький),
часу (ранній, вчорашній)
внутрішні властивості (добрий, щедрий),
зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний),
ознаки за відношенням до місця (міський, районний).
У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю
