Батьки навчають нас бути людяними, охайними, шанувати працю, добре вчитися. І їм дуже нелегко спілкуватися з нами, коли ми говоримо неправду. Тому вони намагаються переконувати нас, що треба бути чесними: "Чесність — краща чеснота".
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: "в обманщика має бути гарна пам'ять". Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що "шила в мішку не сховаєш". Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже "краще гірка правда, ніж солодка омана". А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.
Відповідь:
В мене буде багато відповідей вибиреш.
Край села, біля стежки стоїть самотня закинута криниця. Всякий подорожній не може пройти повз неї. Всіх вона напоїть досхочу.
Вода в ній чиста та прозора. На смак як мед.
Існує давня легенда про неї.
Колись давно забрали в матері єдиного сина в соладати. Довго мати тужила за сином, а потім пішла його виглядати. Довго вона стояла нерухомо і чекала на нього. Так вона і застигла нерухома на місці і перетворилася на стару криницю.
З тих пір і вона завжди вислухає всі туги подорожнього, втомить спрагу.
Ось у моему дворі широко розкинулась криниця Вона оброслася квітами, кущами та іншими рослинами.Ось поряд з криницею росте калина та зацвітає барвінок. А підійшовши до криниці можна відчути свіжі аромати фіалок троянд тюльпанів та побачити молоденького дубка. Криниця уже стара але вода у ній прозора,криштальна.Вона обкладена важкими та великими каменюками,які уже врослись у Землю. Зовнішньо криниця мaє чудовий вигляд. Я дуже часто люблю ходити та потопати у тих чудових ароматах квітів.
Маленький твір - опис на тему "Чекає дощ зірватися щомиті"
Небо стало темно-сірого кольору, без єдиної прожилки хмар. Птахи, вони завжди відчувають наближення дощу, зграями кружляють навколо дахів, наче попереджаючи, що ось-ось піде дощ. Десь зовсім поруч блиснула блискавка і так загуркотіло, немов здригнулася земля. Повітря стало теплим і сухим. І відразу настала тиша: ні шереху, ні єдиного звуку. Чекає дощ зірватися щомиті. Все навколо завмерло в очікуванні перших крапель дощу.