Перед нами портрет медсестри. Це — струнка, симпатична дівчина з напрочуд лагідним і милим обличчям. Її виглядом художник підкреслив людяність і благородство професії медика. Особливої чарівності образові дівчини надає ледь помітна усмішка. Медсестра стоїть у приміщенні лікарні. На картині видно зеленкувато-сизу панель стіни, біля неї — стілець та кімнатна рослина. Світло з невидимого вікна заливає постать жовтавим струменем, золотить волосся, підкреслює ніжний рум'янець на щоках, на свіжих повних устах. Біленький халат на тендітній дівочій постаті й такого ж кольору чепчик на голові у поєднанні із загальним добором фарб малюнка створюють радісний, бадьорий настрій, передають душевну чистоту й благородство зображеної людини. Цікаво, що вбрання героїні не відволікає нашої уваги від її обличчя. Навпаки, і одяг, і обрис рук у кишенях халата, і пружні плечі стрімко спрямовують наш погляд на блискучі усміхнені очі під стрільчастими бровами, на свіже ніжне обличчя. Вроду дівчини художник змалював з особливою любов'ю, та ми переконані, що його цікавить не врода сама по собі. Медсестра гарна не тільки обличчям, але й світлими думками і благородними вчинками. У неї чуйне і щире серце. Адже вона приносить людям добро. Ось у чому найвища краса змальованого образу!
Привіт, Женю!- Добридень, Романе! А чого це твоєї сестри не видно?- Так Леся ж поїхала навчатися до Франції . Ти хіба не чув?- Як це – поїхала? А як її туди взяли?- Взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. Склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. А потім поїхала!- І скільки вам це коштує?- Та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у Франції? Вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. Це така программа є для студентів.- Просто якась фантистика! Так вона у Парижі живе зараз?- Так, вже два місяці. На Новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.- А яку професію вона там обрала?- Поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.- Сумує за домівкою?- Так, звичайно. Каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
Медсестра стоїть у приміщенні лікарні. На картині видно зеленкувато-сизу панель стіни, біля неї — стілець та кімнатна рослина.
Світло з невидимого вікна заливає постать жовтавим струменем, золотить волосся, підкреслює ніжний рум'янець на щоках, на свіжих повних устах. Біленький халат на тендітній дівочій постаті й такого ж кольору чепчик на голові у поєднанні із загальним добором фарб малюнка створюють радісний, бадьорий настрій, передають душевну чистоту й благородство зображеної людини.
Цікаво, що вбрання героїні не відволікає нашої уваги від її обличчя. Навпаки, і одяг, і обрис рук у кишенях халата, і пружні плечі стрімко спрямовують наш погляд на блискучі усміхнені очі під стрільчастими бровами, на свіже ніжне обличчя.
Вроду дівчини художник змалював з особливою любов'ю, та ми переконані, що його цікавить не врода сама по собі. Медсестра гарна не тільки обличчям, але й світлими думками і благородними вчинками. У неї чуйне і щире серце. Адже вона приносить людям добро. Ось у чому найвища краса змальованого образу!