У поданих реченнях поставте, де потрібно, відповідний розділовий знак.
1. І кожен день життя … то неповторна мить на вічному шляху до щастя і свободи. 2. Руки … як лід, хлопець … мов блискавка. 3. Кров людська … не водиця. 4. Лиш боротися … значить жить. 5. Сумління, як сказав поет, … річ тендітна і марка. 6. А місяць все такий же, він … місяць, місяченько, як вчора,позавчора і хтозна ще коли. 7. А в неї очі … наче за туманом. 8. ЇЇ пісні … як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот. 9. Віта, по-нашому, …Річка Життя. 10. Голод … не тітка, наймит … не свій брат. 11. Враження дитинства … ясновесні. 12. Традиційна українська хата … воістину колиска нашого народу. 13. Він … Данте. Йому тільки тисяча літ. 14. Сім мінус три …чотири. 15. Життя, мабуть, … це завжди Колізей. 16. Що не народ … одне й те саме горе. Що не поет… одна і та ж печаль.
1. І кожен день життя — то неповторна мить на вічному шляху до щастя і свободи.
2. Руки як лід, хлопець мов блискавка.
3. Кров людська — не водиця.
4. Лиш боротися — значить жить.
5. Сумління, як сказав поет, річ тендітна і марка.
6. А місяць все такий же, він — місяць, місяченько, як вчора, позавчора і хтозна ще коли.
7. А в неї очі — наче за туманом.
8. ЇЇ пісні — як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот.
9. Віта, по-нашому, Річка Життя.
10. Голод — не тітка, наймит — не свій брат.
11. Враження дитинства— ясновесні.
12. Традиційна українська хата — воістину колиска нашого народу.
13. Він — Данте. Йому тільки тисяча літ.
14. Сім мінус три — чотири.
15. Життя, мабуть, — це завжди Колізей.
16. Що не народ — одне й те саме горе. Що не поет — одна і та ж печаль.
Объяснение: