1. Виділені слова є омонімами в рядку: Б) часу не ГАЙ — зелений ГАЙ (омоформи)
2. Виділене слово вжито в невластивому йому значенні в реченні: В) Дві книжки ПРИСУТНІ в кабінеті.
3. Однакова кількість звуків і літер у кожному слові рядка: А) ялтинський, щирість, земля
4. Виділені слова в реченні є такою частиною мови: 1) ліс – А) іменник 2) і – Є) сполучник
5. Виділене слово є сполучником і його треба писати разом у реченні: Г) ЯКБИ не було мрії, праця втратила б свою привабливість (В. Сухомлинський).
6.* Виділене слово є додатком у реченні: Д) Розгубив деревій свої КВІТИ останні (Г.Овсієнко).
7. Орфографічну помилку допущено в слові: Д) в перше (правильно разом: вперше)
8. Складним у тексті є речення: Д) п'яте. (5) Бо хіба може порядний син забути свою матір, свій дім, у якому вперше глянув на світ? (І. Цюпа).
9. Приклад до кожного випадку вживання тире 1) між підметом і присудком: А) Стежки — то свідки дідового краю (О.Довгоп'ят). 2) на місці пропущеного члена речення Д) 3 ніжної душі — слово ніжне й запашне... (І.Вихованець). 3) між частинами складного речення: В) Дорога круто пішла вгору — до вершини перевалу залишалося не більше п'яти кілометрів(Р.Іваничук) 4) виділення вставного (вставленого) речення: Б) За вікном — згори було видно — шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко).
10. Правильно розставлено всі розділові знаки в реченні: Б) Наснився сад в веснянім цвіті, струнка смерічка край воріт, і найрідніша в цілім світі матуся сива на дворі (М. Бакай).
11. Слова за поданими схемами: ∩ Λ Λ □: рад|і|юч|ий ¬ ∩ Λ □: пере|віз|ник|□
Це було дуже-дуже давно. Так давно, що Мовна Країна була лише одним містом, де жили букви. У ті далекі часи голосні букви трималися купки. А приголосні ходили по місту і байдикували. Але за кілька днів байдикувати їм набридло. Вирішили вони одна з іншою потоваришувати, поговорити. Літера П зустріла букву Л. --П! --Л! Так само С і В спробували поговорити: --С! --В! Нецікаві розмови виходять. Не знали приголосні, як між собою зрозумітися. Аж тут прислухались. Голосні між собою сперечались: --У! --І! --Е! Та так вже голосно, що всі знудьговані приголосні побігли дивитися. А та О змагалися в спритності. А решта їх підбадьорювали. П і Л стали біля И з двох боків. Всі закричали разом, і вийшло слово ПИЛ! С та В пішли до фінішу. С привітала О з перемогою: --СО! В підбадьорила А: --ВА! А так як вони були поруч, вийшла СОВА? З того часу приголосні букви зрозуміли, що з голосними поруч жити цікавіше. Можна склади і навіть слова утворювати. І розмовляти так краще.
